19. Розвиток школи і педагогічної думки в епоху Відродження 14-16ст. Франсуа Рабле, Мішель Монтень

Особливостями культури і освіти епохи Відродження стали їх світський характер, гуманістична філософія, звернення до античної культурної спадщини. Джерелом усіх ідей епохи Відродження служила антична культура, яка була просякнута вірою в людину. Саме вона запропонувала новій епосі високі і прекрасні зразки, готові формули для конструювання свого світогляду. Але головне - антична культура відкрила Відродженню ідеї гуманізму і гармонії. Гуманізм - визнання цінності людської особистості, її права на вільний розвиток і прояв своїх здібностей, утвердження блага людини як критерію оцінки суспільних відносин. одним з

перших найвидатніших представників нових поглядів на людину та її виховання у Франції був Франсуа Рабле (1494–1553). Письменник-гуманіст у романі “Гаргантюа і Пантагрюель” показав сатиру на середньовічну освіту й виховання.Концепцію гуманізму Рабле можна подати у вигляді таких основних положень. По-перше, людину розглянуто як частину природи, що посідає центральне місце у світобудові. Згідно з християнським ученням, людина, відповідно до гріхопадіння, стратила своє безсмертя й панування у світі. Вона не може без Божої допомоги досягти самостійного порятунку та знайти правильний шлях у земних діяннях. Гуманістична ідеологія, що зароджувалася, утверджувала інше. Зокрема, гріх призвів до тлінності й смертності людини.

По-друге, людину Рабле проголошує головним об’єктом пізнання філософії і всіх наук. У своєму “маніфесті гуманістичного виховання”, Рабле закликає молодь удосконалюватися в науках і чеснотах. Він пише про те, що метою гуманістичного виховання є чудове знання мов, розвиток у собі нахилів до вільних наук (геометрії, арифметики й музики), вивчення всіх законів астрономії, книги грецьких, арабських і латинських медиків. Як і всіх гуманістів, Рабле цікавить у людині все: її обов’язок і місія на Землі, суспільне буття й пов'язані з ним норми моралі. Ф. Рабле можна назвати першим теоретиком гуманістичного виховання у Франції. У своєму романі “Гаргантюа і Пантагрюель” Ф. Рабле дотепно викривав вади середньовічного виховання й навчання.

Рабле поставив людину в центр світобудови й пізнання, він пов’язав нерозривними узами знання й моральність, що в цілому визначило педагогічний характер гуманізму. Віднині головною метою виховання є досягнення “найвищої досконалості не тільки в чеснотах, доброзвичайності й мудрості, але й в усіх сферах вільного та благородного знання”. Рабле звертаючись до молодого покоління, мовить: “...Я заклинаю тебе витратити свою молодість на удосконалення в науках і чеснотах” Під чеснотою гуманісти розуміли виховання в дітях позитивних моральних якостей. Філософ повторює слова премудрого Соломона і говорить: “Мудрість у порочну душу не входить, знання ж, якщо не мати совісті, здатне лише згубити душу” . Рабле, як і всі гуманісти його епохи, стверджує, що моральне виховання одночасно є гуманним, соціальним і громадянсько-патріотичним. Найбільш важливим елементом у гармонійному розвитку особистості, на думку Рабле та всіх західноєвропейських гуманістів, стає моральне виховання. Особливе значення для виховання моральної людини має в Рабле класичний характер освіти, в основі якої античне вчення – вивчення давніх мов і літератури та практичне розуміння релігії. Гуманістам використовували античні ідеї у своїх уявленнях та вченнях, вибудовували власний дім із найрізноманітніших цеглин давності” Християнство ж, на думку. Рабле, збагачувало гуманістичну ідеологію духовно й таким чином посилювали моральне начало. Думка Рабле про те, що головний шлях гуманістичного виховання лежить через знання, яке здобувають не тільки з книг, але й шляхом спостереження та безпосереднього ознайомлення з речами, які вивчають (у праці, грі, на прогулянці, за обідом), не втратила своєї актуальності й досі, Рабле визнає користь праці, особистих зусиль учня, самонавчання й самовиховання. На перший план у виховному процесі виходить дисципліна,методичні вправи й щоденна праця: В основу нової гуманної освіти й виховання Рабле були покладені принципи гуманних методів формування особистості. Навчання, на його думку, повинно відбуватися в ігровій формі. Він думав, що найкраще будувати систему освіти так, щоб той, кого виховують, не розрізняв, де починається навчання й де закінчується відпочинок, і найкраще, коли відпочинок і навчання так чергуються між собою, що й те й інше сприймає з великою радістю той, кого виховують. Це було поглядом всієї нової культури виховання й освіти в епоху Відродження у Франції. Франсуа Рабле розглядає людину як частину природи й найвищу цінність у світобудові. Він вірить у її природні можливості й ставиться з великою часткою іронії до божественного провидіння. Педагогічний характер гуманізму Рабле полягає в гармонійному всебічному розвитку особистості; в урахуванні природних і вікових особливостей дитини; впоглибленні та поширенні змісту освіти (почали додатково вивчати науки про людину, їм надавали перевагу); в піднесенні ролі морального виховання та в поєднанні його зі знанням; в наданні переваги самонавчанню й самовихованню особистості; в піднесенні ролі вчителя-гуманіста в суспільстві та в удосконаленні гуманних методів навчання.

автор праці «Досліди», в якому відбилися передові гуманістичні погляди на виховання і навчання дітей, Мішель Монтень, розглядав дитини, його природні особливості, задатки, здібності, складові індивідуальність, як головний орієнтир у діяльності вихователя. Критикуючи сучасну йому школу, що зберегла багато рис схоластичного навчання, Монтень вимагає, щоб організація освіти орієнтувалася на фізичні особливості дітей і насамперед не підривала їхнє здоров'я. Проголошуючи досвід основою всякого пізнання, педагог в методиці навчання пропонує спочатку знайомити дітей з конкретними предметами і лише потім зі словами, що позначають ці предмети.

Він виступав проти тілесних покарань, широко поширених в школі, протиставляючи насильству ідеал вільного і радісного навчання, в моральному вихованні пропонував поєднувати м'якість зі строгістю, але не суворістю, наполягав на гармонійний розвиток духовних і фізичних сил дитини, висловлював думки про необхідність вивчення рідної мови.

мета виховання полягає в тому, щоб зробити з дитини не фахівця-священика, юриста чи лікаря, але передусім людини взагалі, з розвиненим розумом, твердою волею і благородним характером, який вмів би насолоджуватися життям і стоїчно переносити випадають на його частку нещастя. висловлювався проти суворої дисципліни середньовічних шкіл, за уважне ставлення до дітей. Виховання має сприяти розвитку всіх сторін особистості дитини, теоретичне освіта повинна доповнюватися фізичними вправами, виробленням естетичного смаку, вихованням високих моральних якостей. Головною ідеєю є те, що розвивальне навчання не мислимо без встановлення гуманних відносин до дітей. Для цього навчання має здійснюватися без покарань, без примусу і насильства. Він вважає, що розвивальне навчання можливо тільки при індивідуалізації навчання. У своїй книзі "Досліди" в розділі "Про виховання дітей" Монтень пише: "Я хотів би, щоб вихователь з самого початку, погодившись з душевними схильностями довіреної йому дитину, надав йому можливість вільно виявляти ці схильності, пропонуючи йому зазнати смак різних речей, вибирати між ними і розрізняти їх самостійно, іноді вказуючи йому шлях, іноді, навпаки, дозволяючи відшукувати дорогу йому самому. Я не хочу, щоб наставник один все вирішував і тільки один говорив, я хочу щоб він теж слухав свого вихованця. " нехай, пояснюючи щось учню, він покаже йому це з сотні різних сторін і застосує до безлічі різних предметів, щоб перевірити, чи зрозумів учень як слід і в якій мірі засвоїв це ". Після того як юнакові роз'яснять, що ж, власне, йому потрібно, щоб стати краще і розумніше, слід ознайомити його з основами логіки, фізики, геометрії і риторики, і, яку б з цих наук він не вибрав, - раз його розум до цього часу буде вже розвинений, він швидко досягне в ній успіхів. Викладати йому повинні то шляхом співбесіди, то за допомогою книг, інколи наставник просто вкаже йому відповідного для цієї мети автора, а інший раз він викладе зміст і сутність книги в абсолютно розжованої вигляді. "У цьому полягають основи навчання педагогічної теорії М. Монтеня .