29. Проект організації народної освіти у Франції, розроблений м. Лепельтьє

Лепелетье, гарячий послідовник французьких просвітителів, відстоював вирішальну роль виховання у справі створення нової людини. З цією метою він пропонував влаштувати будинки національного виховання, які утримуються на кошти держави, в них отримують підготовку всі діти: хлопчики з 5 до 12 років і дівчатка з 5 до 11 років. Ці будинки з контингентом до 600 дітей повинні організовуватися по одному на район у містах і по одному на кантон в селах. Слідуючи за Руссо, Лепелетье вважав, що розміщені в інтернатах діти будуть ізолюватися від небажаного впливу середовища. Вдома можуть бути розміщені в конфіскованих дворянських замках та будівлях монастирів. Одним з джерел для їх утримання повинен бути прогресивний прибутковий податок, тоді діти бідних будуть виховуватися за рахунок багатих. Крім того, продуктивна праця самих дітей буде додатковим джерелом коштів на утримання будинків.

У будинках національного виховання повинно бути звернено увагу на фізичне виховання дітей, але не слід все обмежувати тільки гімнастичними вправами, необхідно планомірно організувати фізичну працю на полях і в спеціальних майстернях. Обслуговуючого персоналу в будинках не повинно бути: робити все будуть самі діти. Робота загартовує тіло, зміцнює мязи і, найголовніше, виховує сприятливу звичку до праці.

Лепелетье висував і широку програму розумової освіти: в будинках повинні вивчатися лист, рахунок, елементи геометрії, мораль, суспільний устрій вивчення Декларації прав людини і громадянина, оповідання з історії вільних народів і французької революції, основи сільського господарства і домоводства .

У підсумку, на думку Лепелетье, буде підготовлено нове молоде покоління, нові громадяни, сильні, працьовиті, дисципліновані й чесні, гарячі патріоти.

Проект Лепелетье був, поза сумнівом, революційним і демократичним, але в той же час він був дрібнобуржуазної утопією. Лепелетье розраховував, що організація будинків національного виховання здійснить революцію, лагідну і мирну, виправить вади суспільної нерівності шляхом виховання бідноти на кошти багатіїв, що було утопією. І в той же час проект Лепелетье намічав шляхи рішучої демократизації освіти в інтересах народу.

У Конвенті проект був підданий критиці; зокрема, вказувалося на ті труднощі, які виникнуть при його реалізації. 13 серпня 1793 проект Лепелетье був прийнятий, однак з наступного поправкою: поміщати дітей у дома національного виховання не обовязково, поряд з будинками слід відкривати школи і для приходять дітей. Але і це рішення було скасовано в жовтні того ж року. Доля проекту Лепелетье свідчить про те, що широкі починання Конвенту в багатьох областях, в тому числі і в галузі народної освіти, не доводилися до кінця.

Не було вирішено й практичне питання про розгортання мережі початкових шкіл.

30. Життя і педагогічна діяльність й.–г. Песталоцці. Принцип елементарного навчання в системі дидактичних поглядів Песталоцці

Йоган-Генріх Песталоцці 1746-1827 народився в Цюріху Швейцарія в 1746 році.

Освіту Песталоцці одержав спочатку в початковій німецькій школі, а потім в середній латинській школі. Після закінчення середньої школи вступив до Цюріхської вищої школи — Каролінгського колегіуму, де закінчив два молодші курси: філологічний і філософський.

У 1769 році Песталоцці придбав недалеко від Цюріха невелику садибу, Нейгоф, де в 1774 році відкрив школу інтернатного типу для дітей селян, де поєднував навчання з продуктивною працею, причому інтернат повинен був утримуватись на ті засоби, що заробляли самі діти. Проте утримувати подібний притулок за рахунок дитячої праці було утопією, і Песталоцці змушений був у 1780 році його закрити. В 1799 році у м.Станці Песталоцці відкрив притулок для дітей-сиріт 5-10 років на 80 дітей, в приміщені колишнього монастиря. . У 1799-1804 рр. керував Бургдорфським, а в 1804-1825 рр. Івердонським педагогічними інститутами, продовжував досліди спрощеного навчання, розпочаті ще у м.Станці, поставивши завдання встановити такі методи, за допомогою яких кожна мати могла б легко навчити своїх дітей.

На початку XIX ст. виходять в світ твори Песталоцці Як Ге-ртруда вчить своїх дітей, Книга для матерів, Азбука спостереження11 та ін. Песталоцці налагоджує роботу свого інституту, створює великий навчальний заклад, де навчалась молодь багатьох європейських країн. Досвід цих інститутів вивчався видатними педагогами, філософами Європи. При Івердонському інституті працював постійний педагогічний семінар, де щороку 30-40 чоловік діставали теоретичну і практичну підготовку для педагогічної діяльності.

У 1825 році цей інститут було закрито, і Песталоцці повернувся в Нейгоф. Помер у 1827 р.

Основна мета виховання, за Й. Песталоцці, — розвиток природних здібностей людини, що закладені в ній, постійне їх удосконалення. Він проповідує «гармонійний розвиток сил і здібностей людини», всі хороші задатки людини повинні бути максимально розвинуті. Він порівнює мистецтво вихователя з мистецтвом садівника.

Центром виховання є формування людини, її морального обличчя, дійової любові до людей. Якраз це повинно вести людину вперед. Песталоцці намагався розробити проблему взаємозвязку сімї і школи.

Суспільне виховання повинно йти за сімейним, бо сімейне життя повинно бути визнане єдиною вищою основою виховання. Песталоцці ставить перед собою завдання реорганізувати народну школу, розробивши для неї нові методи викладання, що базуються на законах розвитку людського розуму. Дитина в школі повинна почувати себе природно і вільно. потрібно створювати умови для задоволення природного прагнення дитини до руху. Виконання найпростіших рухів, участь в іграх, особливо в походах, екскурсіях — ось той комплекс, що готує ґрунт для нормального фізичного розвитку дитячого організму.

Песталоцці висунув проблему поєднання продуктивної праці з навчанням і розглядав трудове виховання в звязку з моральним. На думку Песталоцці, в основі всякого знання лежать його елементи. Важливо відібрати найпростіші, з яких може почати навчання своїх дітей кожна мати-селянка. В результаті тривалого вивчення він прийшов до визначення основних елементів навчання, що були покладені в основу всієї системи дидактичних принципів і змісту навчання в школі. В навчанні форм відповідає вимірювання, числу — рахунок, слову — мова. Таким чином, елементарне навчання зводиться до уміння вимірювати, рахувати, говорити, що збуджує здатність дитини мислити, дає поштовх до розвитку її здібностей. Песталоцці різко розмежовує розвиток мислення і нагромадження знань, віддаючи перевагу першому. Вчення про роль спостереження трьох елементів у процесі навчання визначило і його характер дидактичних поглядів. Головним принципом навчання він вважав наочність як «абсолютну основу всякого пізнання». Чим більшою кількістю чуттів пізнає учень суть будь-якого предмета, тим краще він з ним ознайомиться.

Песталоцці вимагав вчити дітей систематично, послідовно, доступно і добиватись міцних знань. Учителям і батькам слід знати вікові і психологічні особливості дітей, бо вони вже змалку потребують керівництва на основі знань психології. Песталоцці багато працював у галузі методики початкового навчання, зокрема розробив методику рідної мови, арифметики і географії.

Песталоцці був видатним теоретиком і практиком демократичної педагогіки дрібної буржуазії. Він створив теорію елементарної освіти, яка широко використовувалась в XIX ст., в народних школах, зосередив увагу на проблемах початкового навчання і виховання.