91. Новаторська педагогічна діяльність макаренка

Увійшов у класику сучасної педагогіки як новатор ін¬тенсивної педагогіки, один із засновників теорії та мето¬дики колективного виховання. Найліпший шлях до вихо¬вання вбачав у створенні таких умов, коли вихованці є водночас і вихователями, тому виховував через життя, роботу, прагнення колективу. Наполягаючи на необхід¬ності авторитетності, високої культури, працездатності вчи¬телів, був проти надмірності виховательського персоналу, яка сковує можливості участі самих учнів у виховному процесі, тобто не дає їм змоги бути не тільки об'єктом, але й суб'єктом виховання.

Його теорія враховувала індивідуальний підхід до осо¬бистості в процесі колективного виховання і перевихован¬ня, багато її елементів корисні й нині, особливо для коло¬ній неповнолітніх злочинців, спеціальних шкіл-інтернатів. У системі Макаренка взаємини активістів і решти колек¬тиву будувалися на засадах справедливості й гуманізму, спільної діяльності, спрямованої на досягнення мети, від¬носинах відповідальної залежності, наявності органів са¬моврядування. В сучасних умовах використання його до¬свіду часто-густо далеке від гуманності, нерідко ґрунту¬ється на жорстокості та знущаннях, що дає деяким педагогам змогу безпідставно звинувачувати всю систему Макаренка в «педагогічному сталінізмі».

Велику увагу приділяв розумовому, трудовому, фізич¬ному, естетичному вихованню, удосконаленню педагогіч¬ного процесу в школі, поліпшенню навчально-виховної роботи. Значне місце у його творчості посідають думки про моральне виховання підростаючого покоління. Він вва-жав за потрібне запровадження у школах теорії моралі, пропагування у переконливій формі таких якостей, як во¬ля, мужність, стриманість, повага до жінки, до дитини, до літньої людини, пошана до себе, теорія вчинків, свідо¬ма дисципліна тощо. При цьому наголошував на необхід¬ності підтримки цих теоретичних положень досвідом ко¬лективу і постійними вправами.

Великого значення надавав проблемам педагогічної май¬стерності. На його думку, педагог повинен бути патріотом своєї Батьківщини, мати добру загальноосвітню, професійну і педагогічну підготовку, бути ініціативним, активним, енергійним, життєрадісним, гуманним, чуйним, вимогли¬вим до себе й вихованців, мати педагогічний такт, постійно працювати над собою. Чимало цінних думок висловив щодо створення єдиного, здорового вчительського колек¬тиву, його традицій, наполягаючи на тому, щоб кожний вихователь був повноцінним творцем, господарем життя колективу, учасником спільної справи, наставником.

Наголошував на проблемах сім'ї і школи, вихованні дітей у сім'ї, відповідальності сім'ї за виховання дітей. На його думку, необхідними умовами правильного вихо¬вання дітей є «повна сім'я», добрі взаємини між батьком і матір'ю, приклад в усьому батьків для дітей, правильні взаємини між батьками і дітьми, чіткий і строгий режим життя і правильно організована діяльність членів сім'ї. Надаючи великого значення у вихованні дітей розумному батьківському авторитетові, гостро критикував його «фаль-шиві типи»: авторитет придушення (батьки б'ють і за¬лякують дітей); авторитет віддалі (між батьками і діть¬ми немає нічого спільного); авторитет чванства (бать¬ки вихваляють себе і недооцінюють інших людей); авторитет педантизму (батьки — бюрократи і формалі¬сти — все забороняють дітям); авторитет резонерства (батьки надокучають дітям частими і зайвими повчання¬ми); авторитет любові (батьки надмірно задобрюють ді¬тей); авторитет дружби (між батьками і дітьми існує панібратство); авторитет підкупу (слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків).

Основоположним принципом педагогічної системи А.С.Макаренка є принцип виховання в колективі. Колектив розглядався ним як універсальний метод виховання, котрий є загальним і єдиним, в той же час дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність, йти вперед по лініях своїх нахилів. Він розробив і апробував методику колективістського виховання, технологію її втілення. А.Макаренко розробив теорію дитячого колективу, розкрив основні його ознаки (наявність спільної соціально цінної мети; спільна діяльність, спрямована на дрсягнення цієї мети; відносини відповідальної залежності; наявність органів самоврядування); визначив стадії його розвитку, шляхи формування і методику використання виховних можливостей колективу. Згідно з вченням Макаренка, характерними ознаками стилю життя і діяльності дитячого колективу є: мажор, почуття власної гідності, здатність до орієнтування, почуття захищеності, здатність до гальмування, звичка поступатися товаришеві, єдність колективу