1. Предмет і завдання історії педагогіки, її зв'язок з історією матеріальної і духовної культури.

Історія педагогіки - це наука, яка вивчає становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення. Предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення і розвитку педагогічних категорій: "навчання”, "освіта", "виховання", педагогічних систем та концепцій, а також досвіду освітньої й виховної практики.

Основні завдання історії педагогіки

• отримання достовірних наукових знань про закономірності розвитку різних педагогічних явищ і трансформацію різних педагогічних теорій, обумовлених цими явищами;

• аналіз боротьби прогресивних і консервативних тенденцій в розвитку педагогіки;

• розкриття з наукових позицій причин якісних змін в розвитку педагогіки;

• встановлення шляхів, якими йшов процес формування нового теоретичного змісту педагогічної науки (генезис прогресивних начал педагогічної теорії).

• виявити основні шляхи розвитку виховання, школи і педагогічної думки у різні історичні періоди;

• сформувати систему знань про світовий історико-педагогічний процес та про місце української педагогіки в ньому; ознайомити з сучасними формами виховання і педагогічними течіями

• розкрити кращі здобутки педагогічної мудрості українського й інших народів

• виховання любові до педагогічної професії, формування ідеалу вчителя на основі прикладів відомих педагогів (Коменський, Песталоцці, Ушинський, Макаренко) і формування основ педагогічної майстерності;

• сформувати самостійне історико-педагогічне мислення (навчити бачити і розуміти закономірності розвитку педагогічних категорій); формувати критичне ставлення до педагогічної спадщини минулого, що буде утримувати майбутнього педагога від консерватизму і рутини, а також від псевдоноваторства в учительській роботі;

• оволодіти методами ретроспективного аналізу історико-педагогічних явищ і фактів;

У вивчення історії педагогіки покладено культурологічний підхід, за яким ретроспектива освітніх і виховних систем розглядається як пласт педагогічної культури, який є складовою загальнолюдської культури. Історико-педагогічні знання та їх розуміння базуються на принципах історизму, логічного взаємозв'язку та об'єктивності.

історія педагогіки має зв'язок з історією культури. зв'язок з історією філософії. ІСТОРІЯ літератури, історія науки, історія мистецтва

Історико-педагогічне знання передбачає наявність певної джерельної бази, яку становлять пам'ятки древньої писемності, древні манускрипти, древнї рукописи з питань освіти й виховання; архівні джерела; твори живопису, літератури, скульптури в аспекті ретроспективи освітньо-виховних технологій закони проекти, (офіційні матеріали) конкретних держав у минулому, педагогічна/навчальна та методична література минулого; мемуарна література минулого.

2. Навчальні заклади в системі освіти країн Західної Європи і дореволюційної Росії – коледжи, гімназії, ліцеї, колежи, колегіуми, колегії.

Коледж - навчальний заклад. Перші коледжі виникли у Великобританії на початку XIII століття, в США вони з'явилися в XVII столітті.  Існує три основних види коледжів: вони відповідають рівню вищої школи вуз або його складові частинизаймають проміжне положення між середніми та вищими навчальними закладами відповідні рівню середньої школи.

Гімназія як європейський навчальний заклад середньої освіти бере початок з XVI століття. Безпосередніми попередниками гімназій стали школи при монастирях та світські школи при університетах, що зявляються з поч. XIII ст. переважно в Німеччині та Італії. У таких школах-гімназіях основним предметом була латина і викладався курс тривіальних наук лат. trivium, куди входили граматика, логіка діалектика і риторика З епохою Відродження і особливо Реформації освіта набуває класичних зразків — як у змісті навчання, так і його формах. Зокрема, виникла ціла низка нових освітніх, гуманістичних за спрямованістю шкіл — т.зв. латинські школи, що включали ліцеї, гімназії, вчені школи, педагогіуми тощо. Перша така латинська школа виникла в Лондоні в 1510 р.; у Німеччині подібний заклад вперше було відкрито Меланхтоном у 1526 році в Нюрнберзі.

Ліцей - Навчальний заклад. 1 Середня загальноосвітній навчальний заклад в ряді країн Західної Європи, Латинської Америки, Африки. 2 У Російській Імперії ліцеями називалися привілейовані навчальні заклади з терміном навчання від 6 до 11 років, які скріплювали програму навчання середньої і вищої школи. Вони призначалися головним чином для підготовки державних чиновників.  Розуміння ліцею в дореволюційній Росії добре відображає його визначення у В. І. Даля:  «Вищий навчальний заклад, то рівне університетам та академіям, то нижче або навіть вище їх, але не поділюване на факультети; загальне вище училище».

Колегіум — у Західній Європі, Україні та Росії в XVI-XVIII сторіччі — назва деяких закритих середніх і вищихрідко навчальних закладів.

Колегія — у Стародавньому Римі — група осіб, звязаних спільним виконанням релігійних відправ або спільною професією. ЄЗУЇТСЬКІ ШКОЛИ колегії, колегіуми — навч. заклади, які організовували і якими опікувалися чл. ордену єзуїтів.