86. Основні концепції глобалізації та їх характеристика

Концепція глобалізації є в сучасній соціології найбільш популярним інструментом аналізу соціальних процесів. Поняттям «глобалізація» в соціології позначається широкий спектр подій і тенденцій: розвиток світових ідеологій, інтенсивна боротьба за встановлення світового порядку; стрибкоподібне зростання числа і впливу міжнародних організацій, ослаблення суверенітету національних держав, поява й розвиток транснаціональних корпорацій, зростання міжнародної торгівлі; інтенсивні масові міграції і формування мультикультурних спільнот; створення планетарних ЗМІ та експансія західної культури в усі регіони світу і т. д. Аналіз цих релевантних теорій глобалізації тенденцій показує, що вони набули характеру синхронних суспільних змін на початку - середині XX ст., і відбулося це перетворення таким чином , що його можна характеризувати як соціокультурний зрушення.

87. Соціологія управління: об’єкт, предмет та основні напрямки досліджень

Соціологія управління — міждисциплінарна наука , що вивчає проблеми управління, поєднуючи економічні, політичні, соціальні, правові та психологічні підходи до управління.

К Маркс розглядав соціальне управління, як регулювання відносин власності, без чого неможливий прогрес і добробут людини. М. Вебер розкрив необхідністьь та сутність механізму контролю і стимулів у відносинах та діяльності індивіда і груп, що стали важливою методологчною основою концепції соціального управління.

Основні складові соціального управління

Розробка та організація управлінських рішень.

Збір, аналіз та використання інформації, різноманітних засобів впиливу на об”єк соціального управління і стилів керівництва.

Розвиток самоврядування в трудових колективах та виробничої демократії.

Планування соціального розвитку об”єктіів соціального управління, організація реалізацї цих планів та контроль за їх виконанням.

Соціологія управління як галузь соціології вивчає соціальні наслідки механізму цілеспрямованого впливу на соціальні структу­ри і процеси в суспільстві, а також соціальні відносини, що з цим зв'язані.Це стосується всіх без винятку сфер діяльності людини. Меха­нізм управління ніби вмонтовується в них і забезпечує вироблення та застосування відповідних способів, методів і форм здійснення передбачуваних змін.Слід зазначити, що соціологія управління нині успішно розвивається в Україні. Ведуться різноманітні соціологічні дослід­ження. Найактуальнішою проблематикою пошуків вітчизняних соціологів є виявлення ставлення респондентів до ринку праці, роз­витку підприємництва, процесів приватизації, шляхів виходу з еко­номічної кризи, методів подолання споживацьких настроїв, відчуже­ності, форм соціального захисту найбільш вразливих верств населення.

88.Соціологія релігії: предмет, завдання, напрямки дослідження

Соціологія релігії є галуззю соціології й однією з релігієзнавчих наук. Соціологію релігії як наукову дисципліну необхідно розглядати в контексті соціологічного знання і в контексті інших наук про релігію, тобто — визначити співвідношення соціології і теології, роль і місце серед інших наук про релігію; враховувати суспільну значущість і гостроту проблематики, що стосується релігії, починаючи вже з питання про те, чи може бути релігія предметом наукового вивчення, чи не є соціологічний аналіз релігії вторгненням в заборонену для нього сферу

Соціологія релігії — галузь соціології, одна із спеціальних соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку соціальних спільнот й індивідів.

Предмет соціологи релігії — сукупність структур, процесів, пов'язаних із функціонуванням суспільства на різних рівнях, система контролю за соціальною поведінкою індивідів і груп. Об'єкт — релігія як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце у духовному житті суспільства. Одна з головних її проблем — з'ясування того, що належить до поняття « релігія ».

Головне завдання соціолога — виявити мотивацію людських дій. Адже вірування не обов'язково впливають на поведінку: індивід може стати членом релігійної групи, не знаючи суті вірувань, яких вона дотримується. Отже, релігія як предмет соціологічного аналізу — це сукупність структур, процесів, пов'язаних із функціонуванням суспільства на різних рівнях, система контролювання соціальної поведінки. Одна з головних проблем соціології релігії — визначення того, що належить до поняття «релігія». Об'єктом соціології релігії як наукової дисципліни є релігія як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в духовному житті суспільства.

Соціологія релігії належить до соціологічних теорій середнього рівня. Вона акумулює емпіричні дані, що характеризують релігію як одну з соціальних підсистем, і, узагальнюючи ці дані, розробляє її теоретичну модель в межах загальносоціологічної теорії. Як галузь соціологічної науки, соціологія релігії використовує вироблені нею поняття і засоби, без яких неможливе пізнання соціальної реальності як цілісної системи (група, роль, влада, культура тощо) і окремих соціальних феноменів (родина, клас, економіка та ін.). Історія соціології свідчить, що такі видатні вчені, як Е. Дюркгейм, М. Вебер, Г. Зіммель, Б. Малиновський виступили в своїх працях водночас і як засновники соціології, і як основоположники соціології релігії (у концепціях соціального і культурного життя багатьох, якщо не більшості, соціологів класичної епохи аналіз релігії посідав центральне місце)