43. Класоподібні групи (класи, касти, стани, соціальні прошарки) та їх характеристика

У деяких країнах (Індії, частково США) на руїнах рабовлас­ницького устрою з'явився кастовий устрій. Каста (від португ. caste — рід, покоління) — замкнута спільнота людей, зв'язаних походженням чи правовим статусом, належність до якої успадко­вується. Це соціальна група (страта), членом якої людина стає з народження, перейти до іншої касти вона не має права. В Індії налічується чотири основні касти: священиків, воїнів, купців, робітників та селян — і близько 5 тис. неосновних каст і підкаст. Саму касту визначає передовсім фах, який переходить від батька до сина протягом життя десятків поколінь. Кожна кас­та живе згідно з приписами і заборонами, регулюючих поведінку саме в цій касті.Промислова революція XVIII—XIX ст. зруйнувала цю систе­му і зумовила формування класів. Клас — головний елемент стратифікації капіталізму. Це велика група людей, що мають од­наковий соціально-економічний статус у системі соціальної стра­тифікації. Отож, термін «клас» на відміну від «верстви» не прос­то віддзеркалює соціальні «перегородки», привілеї та умовності, а включає показники економічного становища людей. Один клас від іншого (вищий від середнього чи від робітничого) відрізняє­ться за такими характеристиками, як багатство, солідарність, влада тощо.Марксисти-ленінці розглядали термін «клас» як економічну ка­тегорію (альтернативного підходу, згідно з яким клас не є винят­ково економічним явищем, додержуються деякі американські со­ціологи). трьохчленного поділу суспільства на три стани: жерців — брахманів, знатних воїнів — кшатріїв та вільних громадян — вайшіїв. Внаслідок підкорення та асиміляції прибульцями-аріями місцевого населення в суспільстві з'явився великий прошарок людей, які, з одного боку, не були чужинцями чи рабами, тобто вважалися частиною громади, а з іншого за походженням не належали до 3 старих варн та мали невисокий соціальний статус. Цих людей віднесли до четвертої варни — шудр. Це був найнижчий стан слуг. З часом наповнення цих термінів змінилося. Якщо у ведичний період кшатріїї — то лише військова аристократія, а вайшії, селяни та ремісники — це повноправні громадяни, то вже в середині І тисячоліття н. е. за свідченнями китайського паломника вайшіями вважаються лише торговці, а більшість селян є шудрами. Властиві стани європейському феодалізмові. До найвищого стану належали аристократи і вельможі. До нижчого — духівництво, наділене значними привілеями. До третього стану — вільні селяни, чиновники недворянського походження, купці й ремісники. Межі між станами не були такими різкими, як за кастової системи, а соціальне переміщення було можливим, хоча й складним.

Суспільний прошарок — частина суспільного класу, яка вирізняється в його межах якимось ознаками; соціальна група або кілька груп, що повязані між собою; соціальна верства; група людей, що відрізняється з-поміж загалу за якими-небудь ознаками.

Суспільний прошарок може бути частиною великого соціального шару або вживатись як його синонім.