32. Соціальні стереотипи та соціальні міфи і їх вплив на формування особистості

Стереотип соціальний (від грец. Stereos - твердий, міцний і typos - форма, зразок) - узагальнена, спрощена і ригідність система широко поділюваних уявлень про впізнаваних групах людей, у яких кожна людина розглядається як носій тих самих наборів ведучих характеристик, що приписуються ( см. Атрибуція) будь-якому члену даної групи безвідносно його реальних якостей. Поняття соціального стереотипу було введено в науковий обіг американським психологом У. Ліппман (W. Lippmann) в 1922 р. Як правило, групи членства є реально існуючими і задаються формальними характеристиками, такими, як національність, релігійна конфесія, стать, професійна приналежність і т. п. Найбільш поширені соціальні стереотипи про представників різних расових, національних і релігійних груп. Стереотіпічние представлення про існуючі психологічні типи людей називаються типажами. Відповідно до даних соціальними стереотипами навколишні очікують від індивіда визначеного поводження, подібного з рольових. Основна відмінність соціального стереотипу від соціальної ролі в тому, що роль містить у собі набір розпоряджень для визначеної групи осіб, відповідно до яких будуються чекання оточуючих людей, а соціальний стереотип припускає тільки чекання без приписів. Процес стереотіпірованія (породження стереотипів) є окремим випадком процесу категоризації. При цьому використання соціальних стереотипів виглядає як підведення об'єкта під узагальнююче поняття, яким є соціальний стереотип. Будучи одним з різновидів життєвих понять, соціальний стереотип, як правило, характеризується тим, що має неадекватну міру узагальненості істотних ознак об'єкта, їхній неповний чи надлишковий набір. Відзначається також, що з підвищенням рівня освіти та загальної культури випробуваних прагнення робити узагальнення щодо різних соціальних, і в першу чергу етнічних, груп людей помітно знижується. Засвоєні індивідом ригідні соціальні установки можуть бути як позитивні, так і негативні. Останні прийнято позначати як упередження. Таким чином, більшість соціальних стереотипів можна вважати упередженнями, позначивши їх як ворожу чи негативну установку на окрему групу людей

35. Соціальні потреби та соціальні інтереси в структурі діяльності особистості

Соціальні потреби - сукупність суспільно необхідних життєвих потреб та інтересів громадян, об'єднаних за територіальними, демографічними, професійними та іншими ознаками.Соціальні інтереси значною мірою втілюють реалізацію для народу та країни сукупні національні інтереси взагалі. Забезпечення нормальних умов життєдіяльності суспільства, збереження генофонду та популяції, недопущення руйнації інтелектуального потенціалу та фізичного і морального здоров’я населення – від реалізації цих основоположних соціальних інтересів у надзвичайно складних соціально-економічних умовах залежить доля державності України і, взагалі, виживання української нації.Соціальні інтереси належать до найбільш політизованої частини всієї сфери національних інтересів. Створення державного механізму визначення соціальних інтересів держави, форм і засобів їх здійснення в умова кризи стає все більш важливою проблемою національної безпеки. Однак на сьогодні в Україні ще не розроблено адекватної та цілісної системи національних соціальних інтересів, не сформовано ефективний і дієздатний механізм соціальної безпеки, через що не може забезпечуватися необхідне урахування соціальних вимог, спрямованість державної політики на реалізацію соціальних пріоритетів. Реалії сьогодення ускладнюють визначення навіть поточних соціальних інтересів, не кажучи вже про розробку системи соціальних інтересів, яка б поєднувала поточні та перспективні соціальні інтереси, визначала їх етапи реалізації та соціальні пріоритети кожного з етапів. Розробка системи соціальних інтересів у загальнонаціональному контексті мусить ґрунтуватися на наступних засадах: поєднання принципів дії соціально;ринкової економіки з максимально широким застосуванням принципів приватної ініціативи. А визначення соціальних інтересів та їх пріоритетності має виходити з того положення, що системна криза в Україні призвела до таких значних соціальних втрат, що загрожує руйнацією життєво важливих складових підсистем самого процесу відтворення суспільства, його науково-технічного, інтелектуального та кваліфікаційного потенціалу.