22.Культурні універсалії:поняття і різновиди

Універсалії Культури - Обшечеловеч. репрезентації культурного досвіду і діяльності, символічно відображені в ейдетіч. пам'яті, образно-міровоззренч. конструкціях, етімологіч. цінностях мови, "імажах" мистецтва і словесності. Їх загальний генезис пов'язаний з центр, опозиціями осн. міфу: життя / смерть, верх / низ, та ін цього ряду, з Первонач. досвідом структурування Космосу і його речей, з встановленням систем термінів спорідненості, семантикою імені, з ритуально-магіч. практикою, з першими заборонами і першими трофеями культури. Сукупність У.к. утворює словник-symbolarium з правилами сполучення елементів, дає міру валентності смислових схрещенні та механізми подібних репрезентацій. Шляхи пошуку універсальних рис культури визначаються з народженням науки філософії історії (Вольтер, Гердер), міфологіч. штудіях німецьких романтиків, успіхами антропології та етнографії, а в 20 ст. - Психоаналізом, лінгвістикою універсалій, структурно-тіпологіч. і семіотіч. методами, соціальної психології, математич. теорією ігор (напр., теорією конфлікту), зоопсихології, спробами моделювання колективної поведінки та ментальних процесів, з панорамним інтересом до проблеми в постклассіч. дослідженнях. З народженням поняття "людство" кінцевою метою більшості гуманітарних дисциплін стало з'ясування структурно-естетичний. єдності світової культури. Специфічний. інтонування ця задача отримала на тлі дискусій про природу позаземних цивілізацій і нового прочитання спадщини російських космістів. Якісно нові аспекти загальної теорії культури запропонувала філософія діалогу, сучас. трактування моделей ноосфери та екологічний. проблематики. У рамках вітч. традиції серйозні досягнення належать Тартуському-московській школі. Міфопоетіч. ряд стверджує універсалії архаїчний. порядку: міфологеми хтоніч. сил (вогонь / вода ) та пов'язані з ними елементи Космосу; ближній світ предметів (камінь, дерево, зерно, масло; начиння побуту) ; природна органіка (птахи, риби, комахи) у її просторово-часової і хроматичної визначеності. Над ними свій світ будують універсалії термінів споріднення (в широкому сенсі) і найдавніші "метафори" артефактів (типу: будинок, дзеркало), екзістентних ситуацій (типу: обмін, зустріч, шлях), межі станів (типу: сон, сміх, сльози, таємниця, екстаз) або їх "слідів". Завершується піраміда У.к. списком видів діяльності; їх культурно-истор. імплікацій є, ймовірно, гра. На відміну від універсалій цивілізації, до-рие живуть факультативно-атрибутивної семантикою, У.к. є вічними онтологіч. і екзістентнимі константами людського биванія, фундаментальними категоріями картини світу, сумарною аксіоматики внутр. досвіду. У.к. є апріорне спадщина культурної пам'яті, проективно визначальною роботу механізмів духовного спадкоємства, новаторства і палінгенеза. Коли цей "механізм" починає працювати в режимі катастрофи, то ми маємо справу або з міфологією культури, або з патологією культури.