41. Спостереження і експеримент. Моделі і моделювання.

Спостереження – метод, сприйняття явищ, предметів навколишнього світу: 1) опис; 2) вимірювання (використання приладів); 3) порівняння;

Експеримент – метод активного впливу на об’єкт, через створення йому штучних умов, необхідних для виявлення нових властивостей предмета. Він ефективніший, ніж спостереження. При експерименті ми дізнаємось його властивості при різних умовах, навіть в тих, що не природні предмету – тобто отримуємо об’єктивні знання про предмет.

Модель – упредметнення реального образу об’єкта.

Моделювання – метод дослідження на його реального реальних моделях. Цей метод відрізняє людську діяльність і інстинктивну.

42. Аналіз і синтез.

Аналіз – це розкладання цілого предмету на частину і дослідження властивостей частин.

Синтез – це з’єднання всіх частин в ціле, і дослідження властивостей цілого об’єкта.

43. Індукція і дедукція.

Індукція – метод переходу від знання окремих фактів до загальних.

Дедукція – метод переходу від знання загальних закономірностей до окремого їх прояву.

Емпірична індукція не спроможна довести загальний закон, тому що не можна отримати знання від часткового до загального.

44. Єдність історичного та логічного.

Вивчаючи історично ми пізнаємо його об’єктивну логіку. Вивчаючи його логічно ми реконструюємо історію. Але на це ми маємо дивитись при тому, якщо перераховано всі можливості, які перевірені на практиці історичних фактів, простежити послідовність, зміни від протиріч. В історичному методі – дедуктивний метод домінує, розглядається предмет з його минулого, і навпаки логічний. Послідовність – історичний принцип, чому так – логічний.

45. Поняття система.

Система – сукупність явищ, предметів, що взаємодіють між собою, і пов’язані деякими ознаками. Статична система – яка не взаємодіє з іншими системами. Динамічна – взаємодіє з іншими, і розвиваються вони завдяки цій взаємодії.

Неорганічні – не функціональні (кристал), функціональні (машина).

Органічні – системи живої природи, що завжди є функціональними. Всі органічні системи – динамічні. Приклад: організм людини, тварини, суспільство – як система.

Механічна – комплекс статичних систем, в якому вихід одної системи деструктивно впливає на головну системи.

46. Сходження від абстрактного до конкретного

- метод для більш повного відтворення предмету.

Етапи:

1) емпіричне дослідження засноване на відчуттях;

2) сходження від чуттєвого до абстрактного поняття;

3) абстрактного до початкового, до конкретного мислення, що може втілитись в практику.

47. Категорії сфери буття: якість, кількість, міра, становлення.

Якість – категорія, яка описує предмет як його тотожність самого собі.

Кількість – категорія, що відображає фізичні (ріст, вага, об’єм) властивості предметів.

Міра – категорія, що відображає єдність якості до кількості.

Становлення – категорія, що відображає об’єкт, який утворився і зникне.

Вони базуються на емпіричному експерименті.

48. Сутність і явище. Дискусія над проблемою сутності.

Кант: «Об’єктивна сутність речей є, але наша свідомість не в змозі проникнути в світ речей самих по собі» - м’який варіант відмови від сутності.

Твердий – Рассел: «Сутність – це поняття, позбавлене наукового сенсу».

Сутність – метод формування предмету, внутрішній взаємозв’язок і місце в складі тієї, чи іншої системи.

49. Категорія «протиріччя», «суперечності»

50. Зміст і форма, залеж. їх співвідношу. від рів. розв. предмету.

Зміст – єдність матерії і форми. Форма – метод руху матерії, надає матерії специфічний зміст. Форми: внутрішня і зовнішня. Характер їх співвідношення залежить від стадії розвитку (виникнення або становлення) предмету, якого ми пізнаємо розглядає. Зміст залежить від форми.

51. Необхідність і випадковість.

Необхідне – те, що закономірно випливає з внутрішнього, суттєвого зв’язку предметів, що обумовлено попереднім розвитком і повинно внаслідок настати. Випадкове – те, що випливає із зовнішніх зв’язків між явищами.

Ідеалісти: «Ці категорії – продукти духу, мисленої діяльності людей». Матеріалісти: «Необхідність – суб’єктивна, відображає наше незнання причин і явищ». Для Метафізичних матеріалістів – все має необхідний характер. Це все призводить до фаталізму: 1)людина нічого не може змінити; 2) веде визнання Бога;

Діалектичність за Гегелем: «випадковість» - зовнішню основу, «необхідність» - внутрішня.