5. Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості буття, матеріального та ідеального.

Одне з головних питань – відношення «людина-природа» залежно ставлення на історичних етапах до питань змінюється.

Класичні питання : людина-природа, людина-суспільство, і вони не зникають, в кожній епосі, історичному етапі – вони особливі.

Динамічний зміст філософських проблем резюмує минуле, визначає конкретний вигляд проблеми, і прогностично осмислювати майбутнє.

Завжди переплетені між собою буття і свідомість, об’єктивне і суб’єктивне, матеріальне і духовне. Це тому, що всі предмети, створювані людьми, являють собою упредметнену працю, думку, знання і творчість людини.

6. Три питання за Кантом. Зв’язок їх з відношенням свідомості до буття і структурою філософії.

1) («Свідомість індивіда» - Нащо я смію сподіватись? – Аксіологія)

Людина формулює основні цінності свого буття, ставить їх як головні цілі.

2) («Свідомість суспільства» – Що я можу знати? – Гносеологія і Логіка)

Розробляє методи досягнення цінностей-цілей, водночас розуміючи їх цінність, або хибність.

3) («Свідомість Універсуму – Що я повинен робити, щоб бути людиною? – Праксеологія)

Поєднує цінності із знанням, і прагне досягти своїх ідеалів і втілити їх в життя.

Ця єдність – філософський розвиток людини (досягти мудрість).

4) Що таке людина?

Потрібно дати також відповідь на питання: Яке місце людини у світі? В античності: Космос – суспільний лад, людина – мікрокосм.

В середньовіччі: Бог-творець, а людина – образ божий, але гріховний. До сьогодення: ми нічого толком не знаємо, крім себе, і на все дивимось через призму своїх потреб та інтересів.

7. Структура логічного мислення (Гегель).

Діалектика – теорія розвитку. (Геракліт – «батько»)

1)Розсудок: незмінність і тотожність – Догматизм – Еклектика.

2)Розум негативний: мінливість і змінність –Скептицизм- Софістика.

3)Розум позитивний:органічно їх поєднує – Діалектика.

Принципи діалектики:

1)Об’єктивності (Софістика);

2)Розвитку (Еклектика) – виникнення і рішення протиріч;

3)Конкретності істини – світ – система, що розвивається.

8. Діалектика і догматизм.

2 типи розуміння світу: догматизм і діалектика.

Догматизм – розуміння світу при якому ігноруються, спрощено розглядаються взаємовідносини і взаємодії явищ та предметів у світі.

Догматика не давала сприймати нові природні явища, що знаходились фізикою (19 ст.) і тому розвиватись вона не могла, як і інші науки. Вона вивчає світ в загальному, не вникає у взаємодії предметів, їх внутрішні суперечності.

Діалектика ж розглядає взаємозв’язки, внутрішній і зовнішній розвиток – тобто цілісно.

Закони діалектики:

1)Єдності, боротьби протилежностей;

2)Переходу кількісних і якісних змін;

3)Заперечення-заперечення.

9. Діалектика, софістика, еклектика.

Об’єктивна (реального світу, природи і суспільства – діалектика ідей) та суб’єктивна (відображення об’єктивної дійсності в свідомості людини – речей) діалектика.

Псевдодіалектика: софістика і еклектика.

Софістика в процесі дослідження об’єкту базується на принципах суб’єктивності.

Еклектика базується на механічному поєднанні різних напрямів, поглядів,теорій без урахування принципів системності і структурності.