85. Свобода. Волюнтаризм і фаталізм.

Волюнтаризм – напрямок в філософії, що ставить волю людини головним принципом життя. Волю – сліпе надрозумне, що живе за своїми принципами і має свої закони людини.

Діяти волюнтативно – не рахуючись з об’єктивними умовами буття.

Фаталізм – все зумовлено долею, тобто хід життя людини і його вчинки вже зумовлені спочатку. При цьому підході не залишається місце для вільного вибору і творчості людини. Притаманне астрології та іншим соціально-утопічним вченням.

Свобода – вибір свого життєвого шляху, і самовизначення.

Свобода передбачає можливість діяти «на свій розсуд», чи то егоїстично, чи гуманно, чи змінюючи одне на інше.

Свобода розкриває творчість людини, вибору цінностей і шляху до щастя.

86. Свобода людини та відчуження (Фромм)

Самостійність, ізоляція і відчуження властиві всім людям.

Відчуження – порушення зв’язків «людина-природа», «людина-людина».

Людина намагається подолати свою самотність «втечею від свободи». (Щоб не бути відчуженим і самотнім в СРСР люди відрікались від віри)

Нестерпність відчуження:

1)агресії до оточення (садизм);

2)агресія до себе (мазохізм);

3)пристосуванні до інших людей, умов життя (конформізм).

87. Загальні і особливі риси розвитку спільнот. Концепції.

Прогрес – напрям розвитку поступальним рухом суспільства від нижчих і простих форм організації до вищих, складніших.

Теорія про розвиток суспільства, як прогресивний процес.

Розвиток суспільства – циклічний процес зі спадами і підйомами.

Теорії про «Критерії прогресу» залежать від: 1)розвиток розуму; 2)ступінь свідомості, моральності; 3)розвиток продуктивних сил;

Критерієм прогресу має бути міра свободи, яку суспільство може надати особистості для розкриття її можливостей.

88. Критерії прогресу суспільства і особистості

Повний розвиток теорія про прогресивний розвиток людства отримала у вченнях французьких філософів-просвітників 18 століття.

Критерії:

1)Християнство – внутрішнє вдосконалення, приближення до божого образу, збільшення числа божих обраних;

2)Розвиток продуктивних сил внаслідок НТР;

3)залежить від того, яке місце в суспільстві займає людина, рівень його свободи, щастя, ступеню індивідуалізації. Людина – не метод, а – ціль досягнення прогресу.

Протиріччя прогресу в тому, що для одної галузі – прогрес, то для іншої - регрес

89. Глобальні проблеми сучасності, можливі шляхи вирішення

Глобальні проблеми сучасності – сукупність проблем, від вирішення яких залежить майбутнє існування цивілізації. Глобальні проблеми породжуються нерівномірним розвитком сфер життя людини та суперечностями в їх відносинах - проблеми всього людства.

Глобальні проблеми сучасності:

1)можлива світова війна із засобами масового знищення;

2)економічна і культурна нерівність між всіма народами;

3)кризовий стан відносин «людина-світ»:забруднення і виснаження;

4)зниження темпів приросту населення в Країнах 3 Світу, і навпаки;

5)негативні наслідки НТР;

6)тенденції до зниження рівня здоров’я (СНІД, онко-, наркоманія);