1.Співвідношення міф. І філософ. Способів мислення.

Мислення – процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку предметів об’єктивної реальності, їх властивості, зв’язки та відношення.

Міфологічний спосіб мислення - первинний та фундаментальним.

Особливості міфологічного способу мислення:

1)Синкретичність (неподільність на ті елементи, які тепер подільні: добро і зло, сон і дійсність, життя і смерть);

2)Анімізм (одухотворення предметів).

Історичним поштовхом для переходу на філ. спосіб мислення був розподіл праці на фізичну та розумову. Речі розуміються такими, якими вони є тому, що без розуміння властивостей речі, не можна ефективно нею керуватись. Міф замінюється Логосом.

2. Виникнення філософії. Категорії, їх зв’язок з практикою.

Зачатки філософії припадають на 6-5ст. до н.е. в Китаї, Індії та країни Середземномор’я. Зародженням філософії послужили:

1) Постановка основних світоглядних питань; 2) Протиріччя (Ф. – вирішення) між міфами і новими знаннями;

3) Виникнення давньогрецької демократії.

Все, що знає людина про світ виражається в поняттях, категоріях. Категорії – фундаментальні поняття наук, філософії. Без них не можливе мислення, пізнання властивостей предметів, їх зв’язки… Всі категорії разом охоплюють світ як ціле, і його складові.

Завдання філософії – вивчення найбільш спільних зв’язків, законів властиві всім явищам, предметам світу.

Основні категорії – матерія, рух, простір, час, причина і наслідок, форма і зміст, можливість і дійсність…

Вихідна категорія – категорія буття. Рух – спосіб існування буття; простір і час –форми. Всі категорії – характеристики.

Практика – категорія, всієї сфери людської діяльності.

3. Предмет, структура і функції філософії.

Форми суспільної діяльності: філософія,наука,мистецтво,релігія.

Предмет науки – сукупність явищ, що досліджуються наукою. Предмет філософії – світ, як цілісність, світ і людину разом.

Функції:

1)Світоглядна;

2)Гносеологічна (досліджуються проблеми, методи, способи, джерела, форми пізнання);

3)Онтологічна (досліджує буття,його форми, поняття, категорії);

4)Аксіологічна(досліджує цінності, які визначають вибір людиною напряму діяльності, характер вчинків);

5)Праксеологічна (аналіз і узагальнення особливостей взаємовідносин людей і природи, особи і суспільства, практики);

6)Методологічна (досліджує методи наукового пізнання, визначає межі потрібних методів);

Структура: онтологія, гносеологія, аксіологія, соціальна філософія….

4. Філософія – теоретична основа світогляду.

Зміст філософських роздумів: 1) Світ; 2) Людина; 3) Бог

і їх взаємодії. В даний час філософія пропонує нас і теоретичний тип світогляду, і займається науковим вивченням його.

Філософія – єдина наука, що вивчає світогляд, себе саму. Ст. Греція:Ф. – універсал. наука,сукупність всіх наукових знань.

Стоїки: Ф. – навчання про правильний спосіб життя.

Середньовіччя: Ф. – служниця богослов’я.

Гегель: «Ф. – наука про розум, що осягає сама себе».

Історичні етапи:

1) Відгалужувалися проблеми філософських знань і утворювались нові галузі наукових знань;

2) Проблема отримує наукове вирішення – випадає з сфери філософських знань.

3)Розвиток наукових знань не вів до відриву філософії від науки.

Хоч все одно Ф.– теоретичний світогляд, і наука про світогляд.