9. Диференційна діагностика

Лептоспіроз собак потрібно від диференціювати від бабезіозу, вібріозу, трихоманозу, сальмонельозу, лістеріозу, інфекційного гепатиту, чуми м’ясоїдних, парвовірусного ентериту собак.[6]

10. Імунітет

Ключову роль у захисті організму собаки від лептоспірозу відіграють фактори гуморального імунітету, особливо антитіла до антигенів зовнішньої оболонки лептоспір. Антитіла в присутності комплементу агглютинують і опсонізують лептоспіри, що робить їх уразливими для фагоцитів. Діяльність останніх, таким чином, необхідна для елімінації збудника з організму, але носить антитіло залежний характер. Захопленим макрофагами патогенним лептоспірам часто вдається уникнути загибелі. Крім того, вони запускають механізм апоптозу останніх.

Протективний імунітет має серовароспецифічний характер: незважаючи на наявність перехресних серологічних реакцій, вакцинація одним з серотипів або застосування антисироватки до нього, а також перенесення природної інфекції не створюють надійного захисту від зараження іншими сероварами лептоспір.

Собаки при гострому перебігу інфекції мають високий титр lgM-антитіл і відносно низький титр lgG-антитіл. У щеплених або раніше перехворілих на лептоспіроз тварин співвідношення титрів антитіл цих класів протилежне. Титр IgM-аглютинінів у інфікованих тварин підвищується протягом перших 2 тижнів інфекції, а потім швидко знижується. Тим не менш, вони можуть зберігатися на виявлятися серологічними тестами в крові перехворілих собак кілька років. Антибіотикотерапія, що проводиться в ранні терміни інфекції, в значній мірі інгібує сероконверсію собак.

Важливу роль у знищенні лептоспір нейтрофілами грають дефензини. Цей процес має киснево-незалежний механізм.

Вакцинація цільноклітинними бактеринами індукує серовароспецифічний і, меншою мірою, серогрупоспецифічний протективний імунітет проти лептоспірозу. Поствакцинальна реакція проявляється підвищенням титру специфічних сироваткових аглютинуючих і опсонізуючих антитіл до ліпополісахаридів і поверхневих протеїнів лептоспір. Титр цих антитіл зберігається у більшості щеплених собак протягом 4-6 міс (після одноразової вакцинації) і до 1-2 років (після ревакцинації) (рис.16).

Рис.16. Вакцинація.

На даний час використовують вакцини, які застосовують з 1,5 – 2 місячного віку, потім ревакцинація через 21 день, після якої формується через 2 тижні імунітет на 1 рік. Тобто вакцинацію потрібно проводити 1 раз на рік.[4,8]

11. Лікування

Найкращий терапевтичний ефект при лептоспірозі собак досягається комбінацією засобів специфічної та симптоматичної терапії.

Специфічна терапія

Засоби специфічної терапії (антисироватки / Ig і антибіотики) призначені для елімінації збудника з організму. Їх застосування найбільш ефективно на гострій стадії інфекції, коли у хворих тварин рівень гуморального імунітету ще не досяг досить високого рівня, а в органах і тканинах не розвинулися важкі ураження.

Протилептоспірозна сироватка або імуноглобуліни вводять хворій собаці підшкірно в поєднанні з антигістамінними препаратами 2-кратно з інтервалом в 12-24 год. Кращий терапевтичний ефект дає застосування препарату на ранній стадії інфекції (не пізніше 4-6 днів з початку клінічної стадії інфекції).

У період лептоспіреміі антибіотиками вибору є прокаїн пеніцилін G, дигідрострептоміцин і стрептоміцин. Пеніцилін вводять тваринам внутрішньом'язово або підшкірно з інтервалом в 24 год у дозі 40000-80000 ОД / кг (або при вираженій нирковій недостатності - в половинній дозі в 4 прийоми з інтервалом у 12 год). Стрептоміцин і дегідрострептоміцін вводять тваринам внутрішньом'язово в дозі 10-15 мг / кг (1 раз на день протягом 2 тижнів). При важких ураженнях нирок застосовувати їх не рекомендується.

Замість названих антибіотиків можуть бути використані ампіцилін або амоксицилін, які вводять внутрішньовенно в дозі 22 мг / кг кожні 6-8 год. Тривалість їх застосування при лептоспірозі зазвичай становить 14 днів, або курс завершується після зникнення азотемії. Використання ампіциліну пролонгованої дії (альбіпена ЛА) дає такий же ефект, але препарат вводять 1 раз на 2 дні. Для запобігання бактеріоносійства за відсутності протипоказань курс лікування цими антибіотиками може бути збільшений до 6 тижнів.

Після 2-тижневого курсу лікування антибіотиками групи пеніциліну або стрептоміцину для запобігання лептоспіроносійства доцільно 2 тижнів перорально 2 рази на день давати собаці доксициклін у дозі 5 мг / кг маси тіла. Препарат не застосовують при важких ураженнях нирок, а також щенним сукам і племінним цуценятам (через негативного впливу на зубну емаль та зміну її кольору).

Той же ефект, але в більш короткі терміни може бути досягнутий поєднаним застосуванням пеніциліну з антибіотиками групи фторхінолона (байтрилом - ПЛР 1:6.1 та ін.)

Перспективно використовувати для лікування хворих на лептоспіроз собак макроліди (еритроміцин і йозаміцин), які проявляють виражену лептоспіроцидність.

Також, на даний час, широко застосовують антибіотики цефалоспорини – цефазолін, цефтріаксон, цефатоксім.

Гемодіаліз

Через відсутність у вітчизняних ветеринарних клініках спеціальної апаратури цим методом рідко користуються. Однак при лептоспірозі собак він дає швидкий і надійний терапевтичний ефект, дозволяючи позбавитися від циркулюючого в крові збудника.

Симптоматична терапія

В якості засобів симптоматичної терапії при лептоспірозі собак застосовують:

а) спазмолітики (ношпу, галідор і т.д.);

б) гепатопротектори (карсил, есенціале форте, ЛІВ-52, ковертал та ін);

в) препарати, які знижують запальну реакцію: в печінці на гострій стадії хвороби - фламин, для системного ефекту – дексафорт;

г) препарати ,які відновлюють функцію печінки - катозал та ін (гомеобіл, перераховані вище гепатопротектори);

д) перекис водню або розчин Люголя для місцевої обробки некротизованих вогнищ на слизових оболонках;

е) протиблювотні (церукал, атропін та ін);

ж) протисудомні препарати;

з) серцеві препарати;

і) для нормалізації травлення;

к) препарати, які підвищують згортання крові і гемопоез (вікасол та ін.);

л) внутрішньовенне введення глюкози, що перешкоджає розпаду глікогену в печінці;

м) підтримуючу рідинну терапію (внутрішньовенні вливання, підшкірні введення, мікроклізми). Особливо важлива рідинна терапія при ураженнях нирок.

Дієтотерапія

У період хворби і після неї собак утримують на низькобілковому, а в разі жовтяничної форми лептоспірозу, ще й низьколіпідному раціоні.[5,8,9]