12.5. Взаємовідносини у сім’ї як психолого-педагогічна проблема

Стосунки батьків та дітей виникають та складаються поступово. Природну основу складають родинні зв’язки, почуття материнства та батьківства. Проте, як зазначив Л.М.Толстой, усі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму. На жаль, кровна спорідненість не є запорукою взаємної любові, прихильності і навіть простого розуміння. Іноді рідну душу діти знаходять зовсім не в тих, з ким пов’язані генами.

Стосунки, що складаються роками між батьками, починають набувати тих або інших рис незалежно від того, усвідомлюються вони ними чи ні.

Стосунки допомагають створити спільну моральну атмосферу родини: порядність, відвертість, взаємну довіру. Вони формують вміння батьків відчувати світ дитини на кожному віковому етапі, бути поряд з нею під час життєвих успіхів або невдач.

Один десятилітній хлопчик працював у Неаполі. Він палко хотів співати, але перший вчитель охолодив його: «Ти не можеш співати, у тебе немає голосу. Він звучить, як вітер у віконницях».

Проте мати хлопчика – проста, бідна християнка, обійняла його та підбадьорила: «Я знаю, що ти можеш співати, – сказала вона, – я вже помічаю твої успіхи». Вона ходила босоніж, щоб заощадити гроші на навчання. Цього хлопчика звали Енріко Карузо (Диалоги о воспитании. – М., 1985. – С. 138).

Гарні стосунки дозволяють дитині сказати: «Сім’я – це моя душевна пристань, де я проводжу кращі часи життя». «Я завжди пам’ятаю татка життєрадісним, ... а маму доброю, ласкавою, працелюбною».

Проте стосунки можуть призвести і до конфліктів, непорозумінь між батьками та дітьми.

У сучасних умовах можна побачити деякі загальні тенденції стосунків батьків з дітьми, виділити їх певні типи. За основу запропонованої типології узята потреба у спілкуванні як одна з головних характеристик міжособистісних стосунків батьків та дітей (Психология и педагогика / Под ред. А.Радугина. – М., 1999. – С. 319-329).

1. Батьки й діти відчувають постійну потребу у спілкуванні.

У сім’ї складається моральна злагода. Батьки завжди пам’ятають про те, що дитині необхідна їхня допомога.

2. Батьки вникають у турботи та інтереси дітей. Діти діляться з ними. Проте це не завжди є потребою для дітей.

Тут вже менш благополучний рівень контактів. Зовнішні стосунки благополучні, але заповітні зв’язки порушені. Намітилася ледве відчутна «тріщина» у душевних стосунках.

Причиною тому можуть стати: недостатній контакт батьків, недооцінка потреб дитини бути особистістю, недбайливе ставлення до секретів, фальшивий тон. Іноді батьки не встигають за динамізмом розвитку дітей. Вони (діти) вже мають свою думку, вже закохалися, а для батьків вони все ще діти. Дорослі часом відстають від дитини за кількістю засвоєної інформації. Дитина сьогодні краще пристосовується до нових форм, впливу комп’ютера, телебачення, звикає до численної інформації, вона може вільно спілкуватися.

Ознаки дистанції, що виникає, тут ледь помітні, але вони дають привід для роздумів. Можливо вже на цьому етапі слід згадати слова А.С.Макаренка: «Коли у вашій родині з’являється перше «дитяче» безладдя, коли очами вашої дитини гляне на вас ще маленьке та слабеньке, але вже вороже настроєне звірятко, чому ви не оглядаєтеся назад, чому ви не розпочинаєте ревізію власної поведінки...».