3.2. Зміст теми заняття:

Карієсогенна ситуація – це такий стан в порожнині рота, коли процеси демінералізаціїї емалі переважають над процесами її ремінералізації. Тривале існування такого стану призводить спочатку до утворення ділянки демінералізаціїї емалі (вогнищева демінералізація емалі, каріозна пляма, гострий початковий карієс), а потім – каріозної порожнини.

У фізіологічних умовах процеси демінералізаціїї в емалі відбуваються постійно, але завдяки мінералізуючій функції ротової рідини вони врівноважуються процесами ремінералізації, і розвитку карієсу не відбувається.

У формуванні карієсогенної ситуації в порожнини рота беруть участь дві групи чинників – місцеві і загальні.

До місцевих чинників належать:

• зубний наліт і зубна бляшка;

• легко ферментовані вуглеводи;

• структура та властивості емалі;

• склад та фізико-хімічні властивості ротової рідини.

До загальних чинників відносять:

• спадковість;

• наявність соматичних захворювань;

• неповноцінне харчування.

• стан навколишнього природного середовища ( зокрема, вміст фтору та інших хімічних елементів у воді, ґрунтах, рівень сумарного забруднення довкілля).

Зубна бляшка – це структуроване органічне утворення на поверхні емалі зуба. Його основу складають мікроорганізми, що фіксуються на полісахаридній стромі. Близько 40% всіх мікроорганізмів зубної бляшки - це стрептококі ( S. mutans, S. mitis, S. sanguis та ін.). Основним карієсогенним мікроорганізмом є Streptococcus mutans, який на сьогодні у всьому світі визнано головним етіологічним чинником карієсу.

Стрептококи мають високу ферментативну активність, завдяки який вони розщеплюють прості вуглеводи з утворенням молочної та деяких інших органічних кислот. Утворення стрептококами в анаеробних умовах молочної кислоти на поверхні емалі призводить до її демінералізації.

Іншим мікроорганізмом, що впливає на формування карієсогенної ситуації в порожнині рота є лактобактерії.. Подібно до стрептококів, вони продукують молочну кислоту, яка у фізіологічних умовах стримує ріст патогенних мікроорганізмів - стафілококів, кишкової, брюшнотифозної, дизентерійної паличок. Кількість лактобактерій в порожнині рота при карієсі значно збільшується, пропорційно до кількості каріозних порожнин. Для оцінки активності каріозного процесу використовується «Лактобациллен-тест», за допомогою. якого визначають кількість лактобактерій в ротовій рідині.

Механізм демінералізації емалі. При дії молочної кислоти на гідроксиапатити емалі відбувається катіонний обмін на поверхні емалі. Н+-іони у вигляді гідроксонію Н₃О+ витіснять іони Са²⁺ з кристалічної решітки апатиту. При цьому Са/Р коефіцієнт емалі знижується за рахунок виходу з кристалічної решітки іонів кальцію. Ця реакція є зворотною і не призводить до порушення цілісності кристалічної решітки апатиту. Завдяки зворотному надходженню іонів Са²⁺ зі слини, кальційдефіцитні апатити емалі відновлюються, а іони Н+ звільняються і поступово виходять з емалі. Внаслідок цього Са/Р коефіцієнт емалі нормалізується. Однак, при порушенні мінералізуючої функції слини цей процес уповільнюється, ремінералізація емалі не відбувається і виникає вогнищева де мінералізація емалі. Що передує розвитку карієсу.