110. Промисловий цикл та його фази

середні цикли, ще називають промисловими.

Промисловий (економічний) цикл є найгострішою формою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці супе­речностей і водночас досить жорстким, але дієвим способом ви­рішення їх.

Матеріальною основою промислового циклу, згідно з маркси­стською теорією, є періодичне оновлення основного капіталу.

Ознаки економічної кризи:

перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них; значне скорочення обсягів виробництва; падіння цін; дефіцит вільних грошових засобів, необхідних для пла­тежів; біржовий крах та банкрутство підприємств;

зростання безробіття; падіння рівня заробітної плати;

падіння рівня прибутку; масове знищення товарів, устаткування тощо; дезорганізація кредитної системи.

Риси депресії:

"застій" виробництва; низький рівень цін; "в'яла" торгівля; невисока ставка позичкового відсотка; ліквідація товарного надлишку.

Риси пожвавлення:

розширення виробництва до відновлення докризового рівня; зростання цін; підвищення норми прибутку; зростання зайнятості; пожвавлення торгівлі; посилення оптимістичних очікувань.

Риси піднесення:

перевищення максимального обсягу виробництва докри­зового рівня; швидке зростання зайнятості; зростання заробітної плати та інших видів доходів;

кредитна експансія; штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очі­куванням торговцями зростання цін та їх бажанням купити більше товарів за нижчими цінами; зростання пропозиції, яка з часом перевищує попит і ство­рює умови для нової кризи.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного (промислового) циклу:

рецесія, яка включає в себе кризу та депресію;

піднесення, що включає в себе пожвавлення та бум.

Рецесія — це фаза економічного циклу, якій властиві падін­ня виробництва, що знаходиться між найвищою (бум) та най­нижчою його точками (дном), і спад виробництва.

Піднесення (розширення) виробництва — фаза, що знахо­диться між найнижчою та найвищою точками циклу.

111. Теорія циклів: монетарна, кейнсіанська, марксистська

Природа, як і успільство розвиваються циклічно. Циклічність спостерігається і в функціонуванні та розвитку економіки, виробництва. Економічне життя, виробництво, розвиваються шляхом чередування спадів та підйомів. Часовий лаг між двума черговими спадами – складає цикл економічного розвитку, який складається з фаз кризи, депресії, пожвавлення та підйому.

Походження та причини циклічного розвитку економіки, тривалість та внутрішня структура циклів мають різні тлумачення. Так:

Теорія циклів К.Маркса – в основі циклів лежить економічна криза перевиробництва товарів, як одна з закономірностей капіталістичної економіки, як проява протиріч капіталізму. При цьому мета капіталістичного виробництва полягає не в задоволенні потреб людей, а в збагаченні, виробництві прибавочної вартості.

Теорія циклів Кейнса – в основі неї покладено споживання, як об’єктивну стійку величину, яка є єдиною метою будь-якої господарської діяльності. Головні фактори – цінність капіталу, ставка відсотку та податки. Кейнс дає практичні рекомендації по обмеженню негативних наслідків спадів шляхом державного регулювання економіки через ставки відсотків, інвестиції, кредити, податки, ціни та інші економічні важелі.

Теорія Кондратьєва – теорія великих циклів. Причинами цих циклів є НТР, що викликають підняття іноваційної діяльності. Першооснова довгий хвиль – кібернетика, генна інженерія, нова хімія. В основі теорії лежить процес якісних змін базисних поколінь машин та технологій.