17. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку

Формаційний - розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть: продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва. Розвиток суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: 1)первіснообщинний; 2)рабовласницький; 3)феодальний; 4)капіталістичний; 5)комуністичний. Вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами,загострення класової боротьби в суспільстві.Ф.п. піддається критичному аналізу:1)п’ятиланкова періодизація розвитку суспільства прийнятна в основному для країн Західної Європи, не відображає своєрідності розвитку азійського способу виробництва, еволюції цивілізацій Китаю, Індії, історичного розвитку Росії, України.2)зводить іст.сусп. до матеріального виробництва, не враховує ролі інших неекономічних факторів у розвитку суспільства (націонал.,реліг…);3)уявляючи історію розвитку людства як процес «революційного» руйнування старого способу виробництва і заміни його новим, припускає певну перервність природно-історичного процесу.4)надмірно абсолютизує класову конфронтацію між власниками і не власниками, між роботодавцями і найманими працівниками.Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи: 1) багатовимірності аналізу економічних систем; 2) природної рево люційної поступовості історичного процесу; 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи; 4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;5)  посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку;6)  визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.Цивілізаційний підхід не має економ. детермінізму, бо передбачає рівномірність впливу інших чинників на розвиток людського суспільства. Зорієнтований не на особливості способу виробництва, а на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.Але надмірне акцентування ним уваги на формуванні «єдиної світової цивілізації» є потенційно небезпечним у плані можливості розмивання та ігнорування специфічності економічного і соціально-культурного розвитку різних країн і народів, втрати ними їхньої самобутності й унікальності.

18. Основні етапи розвитку цивілізацій

Цивілізація — історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей. Цивілізація — категорія історична, її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу. У. Ростоу висунув теорію «стадій росту», в якій виділив п’ять стадій економічного розвитку:1)традиційне суспільство(аграрні суспільства з досить примітивною технікою, переважанням сільського господарства в економіці,станово-класової структурою і владою великих земельних власників);2)перехідне суспільство(створюються передумови для переходу в нову фазу розвитку: зароджується підприємництво, складаються централізовані держави, зростає національна самосвідомість);3)стадія зрушення(з промисловими революціями і подальшими соціально-економічними і політичними перетвореннями);4)стадія зрілості(розвиток науково-технічної революції, зростанням міст);5)стадія високого рівня масового споживання(значне зростання сфери послуг, перетворення виробництва товарів споживання в основний сектор економіки). Л.Г. Морган виділяв три етапи в розвитку людської історії:епоха дикості (мисливське господарство);епоха варварства (скотарство);епоха цивілізації(виникненням держави, класового суспільства, міст, писемності). Епоха цивілізації класифікується у горизонтальному і вертикальному аспектах. Горизонтальний аспект характеризує співіснування і взаємодію неоднорідних за своїм змістом локальних цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в історично визначені періоди(давньогрецька,давньоримська,візантійська,азійська,англійська, інків тощо). Вертикальний аспект відбиває історичну еволюцію суспільства(аграрна,індустріальна,постіндустріальна).Сучасна зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, А. Арон ін.), використовуючи критерій «ступінь індустріального розвитку суспільства», виділяє три стадії індустріальної цивілізації:1)доіндустріальне (аграрне) суспільство (переважають сільське гос подарство і ручна праця; існувало до кінця XVII ст., тобто до періоду розгортання промислової революції);2)індустріальне суспільство(провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво);3)постіндустріальне суспільство(почат. – науково-тех. революція у 2 пол. 20ст.;домінує наука,технології; В суспільному виробництві на перший план висуваються інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг)