Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді політична економія.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
652 Кб
Скачать
☆

102. Бюджетний дефіцит: причини, наслідки, заходи щодо його обмежень

Бюджетний дефіцит відб. коли витрати перевищують доходи.

Причини дефіциту держ. бюджету:

  • об’єктивні

    • економічні негаразди

    • соціальні аномалії

  • Суб’єктивні

    • Вади в управлінні

Шляхи покриття:

  • збільшення доходної частини державного бюджету

  • зменшення витрат (видатків) (секвестер)

Фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.

Існує три джерела дефіцитного фінансування:

  1. Внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутр. грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає держ. ЦП, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

  2. Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжн. фін. орг-ції, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.

  3. Грош-кред. емісія. Центр. банк випускає нові гроші, які незабезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

Безболісних джерел фінансування не існує, кожен з них має певні недоліки. Тому ефективною може бути лише зважена фіскальна політика, згідно з якою держава повинна постійно коригувати свої витрати у рахуванням змін в отриманні доходів, а до держ. позичок вдаватися лише за умов, якщо вони здатні в перспективі створювати джерела для їх повернення.

103. Державний борг. Управління державним боргом.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг. Державний борг – не просто засіб залучення коштів для задоволення державних потреб, але й важливий інструмент фінансової політики держави, неефективне використання якого може призвести до порушення стабільного функціонування економіки. Державний борг існує у двох формах: внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни; зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями). Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми зовнішнього державного боргу до ВВП. Вплив державного боргу на економіку буває позитивний — у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання; і негативний — витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання, спричиняє до перерозподілу доходів на користь власників державних облігацій, зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу, перекладання відповідальності за погашення боргових зобов'язань на майбутні покоління тощо. Не всяке зростання боргу держави перетворюється на «борговий тягар». Держава, що вдається до запозичень, мусить управляти державним боргом. Від системи управління боргом значною мірою залежить ефективність використання державних запозичень. Управління державним боргом — це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів щодо залучення коштів, їх перерозподілу та забезпечення платоспроможності держави. До цього комплексу заходів належить: пошук нових джерел прибутку, зміни системи оподаткування, припинення фінансування збиткових секторів економіки, залучення іноземних інвестицій, запровадження нових економічних проектів тощо.