71. Постійні, змінні та валові витрати

Витрати виробництва – вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна економічних ресурсів, залучених фірмою до виробництва певного виду продукції, розрізняють:

— витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

— витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

Витрати фірми в короткостроковому періоді поділяються на постійні, змінні, сукупні, середні та граничні (рис. 11.2).

Витрати фірми у короткостроковому періоді:

Постійні (умовно постійні) витрати (FC)

мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністративного апарату, на орендну плату, рекламу тощо)

Змінні витрати (VC) безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо)

Сукупні (валові витрати) (ТС) сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва, сума постійних та змінних витрат: ТС = FC + VC

Середні витрати (АТС) середня величина витрат на виробництво одиниці продукції: АТС = ТС/Q

Граничні витрати (МС) приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці

продукції: МС = ∆TC/∆Q

У деяких випадках фірми несуть незворотні витрати, які не можуть бути відшкодовані і характеризують:

— втрачені можливості, пов'язані з помилковими управлінськими рішеннями (збитки, які відшкодовуються за рахунок прибутку);

— втрати, які здійснюються раз і назавжди й не компенсуються у разі припинення діяльності фірми (витрати на рекламу та ін.).

72. Явні та неявні витрати

Явні витрати виробництва - витрати на відшкодування використаних факторів виробництва, які підлягають безпосередній грошовій оплаті. До них належать витрати на оплату робочої сили (заробітна плата), капіталу (основного і оборотного), землі (орендна плата), а також оплата транспортних витрат, комунальних послуг, відсотків за кредит та ін. Сукупність всіх явних витрат ще називають собівартістю продукції. Явні платежі повністю відображаються в бухгалтерському обліку, внаслідок чого їх називають бухгалтерськими витратами. До цих витрат прибуток підприємця не входить.

Неявні (або змінені, альтернативні) витрати - витрати, які підприємством не виплачуються. До них належать нормальний прибуток підприємця та гроші, які могло б отримати підприємство у разі вигіднішого використання власних ресурсів. (Згадайте щодо цього сутність альтернативних витрат.) Витрати виробництва, до яких входить нормальний прибуток підприємця та інші неявні витрати, в західній економічній літературі називають економічними витратами. Загалом вони складаються з бухгалтерських та неявних витрат.

73. Граничні витрати. Закон спадної віддачі

Гранична витрата - кожна дода^ткова /нова/ витрата виробництва, що приносить ще одну одиницю продукції; один з показників, за допомогою якого фірми формують свою виробничу стратегію. Оскільки Г. в. показує, на яку величину зростуть /скоротяться/ витрати у випадку збільшення /зменшення/ виробництва на одиницю, то порівняння Г в з граничною виручкою/зміна виручки, викликана збільшенням або зменшенням виробництва на одну одиницю/ дозволяє фірмі, співставляючи варіанти, визначитись, який шлях обрати для підвищення прибутковості.

Закон спадної віддачі — один із законів ринкової економіки, який полягає у тому, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, якщо кількість робітників, які обслуговують дане машинне устаткування, буде збільшуватись, то ріст обсягів виробництва відповідно знижуватиметься. Цей закон діє за умови, що кожний додатковий робітник на підприємстві має однаковий рівень освіти, кваліфікації, трудових навиків, здібностей тощо. Таким чином, при наявності оптимальної кількості зайнятих на підприємстві, кожний додатковий робітник вносить менший вклад у загальний обсяг виробництва порівняно зі своїм попередником. З точки зору продуктивності праці дія З. с. в. виражається утому, що середня продуктивність буде зростати до тих пір, поки величина продукту додаткового робітника перевищуватиме величину середнього продукту" або середню продуктивність раніше зайнятих робітників. Отже, аналіз темпів зростання продуктивності праці виявлятиме стадії її зростання, зниження (падіння) і негативного значення граничної продуктивності.