95. Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою: , де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік. Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що їх випуск має дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

96. Інфляція: основні причини, види та соціально-економічні наслідки

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національно грошової одиниці: зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. Зростання цін свідчать, що гроші знецінюються: за грошову одиницю можна купити дедалі меншу кількість товарів. Однак не всяке зростання цін є показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися внаслідок поліпшення якості продукції чи погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів. У цьому разі це буде неінфляційне зростання цін. В основі виникнення інфляції лежить дисбаланс сукупного попиту і сукупної пропозиції, що виражається у загальному (підвищення цін охоплює всі ринки і стосується економіки в цілому) безперервному (приріст цін відбувається постійно) рості цін. Під час інфляції гроші можуть знецінюватися по відношенню до: золота (відбувається підвищення ринкової ціни золота в паперових грошей), товарів (ростуть ціни товарів), іноземним грошовим одиницям (падіння курсу національної грошової одиниці по відношенню до іноземних гр.од.). Однак, під час інфляції ростуть не всі ціни. Приріст цін обумовлюється співвідношенням між попитом і пропозицією та різною еластичністю. Виділяють різні види інфляції. За характером (формою прояву) інфляційного процесу: відкрита інф. (нестримуваний, вільний і тривалий приріст цін) – хар-на для країн ринкової економіки (гроші все ще відіграють роль показника вигідного вкладання капіталу); прихована (пригнічена) – держава встановлює жорсткий контроль над цінами в умовах товарного дефіциту, при цьому допускається зниження якості продукції без зменшення цін на неї, знецінення грошей виражається в дефіцитах й чергах; інфляційний шок – різке підвищення цін. За сферою розповсюдження: локальна (в межах однієї країни); світова (група країн або глобальна економіка). За темпами приросту цін: повзуча (помірна) – поступове й незмінне підвищення цін (на 10 % в рік), вартість грошей зберігається; галопуюча – швидке підвищення цін (від 10-200% на рік), падіння виробництва, закриття підприємств, зниження рівня життя населення; гіперінфляція – катастрофічний приріст цін (500-1000% на рік), крах грошової системи, перехід до бартерного обміну. За ступенем збалансованості росту цін: збалансована – ціни різних товарних груп не змінюються відносно один одного; незбалансована – зміна цін різних товарів по відношенню один до одного, загроза розвитку промисловості. За степенем очікуваності приросту цін: очікувана; неочікувана. Для виміру темпів інфляції широко використовуються індекси, зокрема індекси цін. Найпоширеніші: індекс вартості життя (індекс цін споживчих товарів), використ.для визначення мін.зарплати; індекс оптових цін (індекс цін товарів виробничого призначення), відтворює динаміку цін на сировину, напівфабрикати, матеріали; дефлятор ВНП (ін.цін на кінцеві товари і послуги), найбільш повно відобр. зміни ціни у суспільстві. На практиці використовуються індекси цін, що відображають зміни загального (середнього) рівня цін, цін на окремі товари або групи товарів (напр., індекси цін промислової та сільськогосподарської продукції). Причини інфляції: загальноекономічні (економ.політика, фаза економ.циклу, наявність платіжної кризи); соціальні (реалізація соц.програм, джерела їх фінансування); фінансово-кредитні (заходи, направлені на стабілізацію грошового обігу). Виділяють щ 2 типи інфляції: інфляція попиту (за якої рівновага попиту і пропозиції порушується з боку попиту: забагато грошей, замало товарів; причини: збільшення попиту населення через збільшення заробітної плати, збільшення державних витрат); інфляція пропозиції (приріст витрат виробництва: збільшення витрат в умовах неповного використання виробничих ресурсів, причини: ріст зарплати, подорожчання сировини та енергоносіїв, монопольна або олігополістична практика ціноутворення, фінансова політика держави). Наслідки: позитивні (приріст доходу; держава не зважується на підвищення податків і організовує друк нових грошей, це призводить до зменшення реальних доходів населення, так поривається бюджетний дефіцит); нульові (нейтральні, втрати від росту цін покриваються збільшенням доходів); негативні (збиткові).