87. Ціноутворення на ринку фізичного капіталу. Прибуток та нормальний прибуток як форми доходу

Для здійснення процесу виробництва на національному рівні необхідно відтворити спожитий фізичний (реальний) капітал. Фізичний капітал — це непрямі блага в формі засобів виробництва, які використовуються для виробництва прямих благ у формі предметів споживання (речових товарів та послуг). Найманий працівник приводить у рух фізичний капітал, а фізичний капітал є визначальним чинником, що впливає на продуктивність праці найманого робітника. На фінансовому ринку ціна капіталу формується на основі попиту і пропозиції, тобто стихійно. Проте в цій стихії враховуються всі види ризику в русі майбутніх грошових потоків, які бажає одержати інвес­тор. Першим ризиком, що враховується в ціні капіталу, є інфляційний ризик. Інфляція є важливим чинником визначення ціни капіталу. Вона знижує купівельну спроможність грошей. Під час інфляції втрачає кредитор, тому що позичковий капітал повертається до нього зі зниженою купівельною спроможністю. Під час інфляції ставки на ринку капіталу (за інших незмінних умов) підвищуються, тобто фактично ринок страхує кредиторів, інвесторів від утрат. Другий ризик, що враховується на ринках капіталу в процентних ставках, називається ризиком дефолту, тобто відмови від виконання кредитних угод. Третій ризик, що враховується під час визначення ціни капіталу, є ризик, пов’язаний з ліквідністю цінного папера. Четвертий ризик, що враховується в ціні капіталу, пов’язаний з термінами за цінними паперами. Отже, під час формування ціни враховуються можливі ризики втрати. Прибуток - виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми. Нормальний прибуток — звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Оскільки нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат фірми.

88. Ціноутворення на ринку робочої сили. Ціна робої сили

Вибір найманого працівника стосовно того, на який час він віддасть підприємцю в користування свої здібності і скільки часу залишить для дозвілля, визначається величиною реальної ставки заробітної плати (ціни праці). Надання права використання підприємцем своїх здібностей за певну плату за своїм змістом є не чим іншим, як продажем найманим працівником своїх трудових послуг. Механізм визначення ставок заробітної плати неоднаковий для різних типів економічних систем.Для командно-адміністративної системи, що існувала в Ук­раїні до початку 90-х років, характерним було встановлення ставок заробітної пла­ти неринковим шляхом. Заробітна плата й працевлаштування суворо контролюва­лися. Зарплата встановлювалася згідно з тарифною системою. У ринковій економіці ставки заробітної плати встановлюються ринковим шляхом, хоча на них здійснюють вплив і неринкові сили (трудові спілки, держава). Ставка заробітної плати виступає тут як один із видів ціни, що встановлюється під впливом попиту й пропозиції на ринку праці. як і ціну будь-якого іншого товару, її можна досліджувати за допомогою попиту й пропозиції. По­пит на працю залежить від рівня її продуктивності. Існує така закономірність: чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. У свою чергу, якщо сукупна пропозиція праці в національній економіці є незмінною, а попит на неї зростає, то має підвищуватися і середній рівень реальної заробітної плати. Пропозиція, як і попит, теж є динамічною стороною ринку праці і змінюється під впливом багатьох причин.