52. Максимізація прибутку у довгостроковому періоді.

У довгостроковому періоді умови беззбитковості формуються за наявності критичної ринкової ціни, коли ідентичні підприємства тільки покривають свої повні конкурентні витрати. Якщо ринкова ціна нижча за цю критичну довгострокову ціну, то підприємства полишатимуть галузь доти, доки ринкова ціна не стане знову рівноважною. За ціни, яка перевищує довгострокову ціну, у галузі утворюватимуться нові підприємства, що спонукає вже існуючі підприємства знижувати ринкову ціну до рівня довгострокової рівноважної, яка покриває конкурентні витрати. Таким чином, коли в галузі збільшується кількість підприємств з ідентичними витратами (за умови вільного входження і виходу з неї), довгострокова рівноважна умова така: ринкова ціна має дорівнювати граничним витратам, тобто мінімумові середніх витрат. Говорячи про конкурентний ринок у довгостроковому періоді, зауважимо, що окремі фірми і цілі галузі просуваються до стану довгострокового нульового прибутку.

У реальному житті за умов досконалої конкуренції в основному розвивається сільське господарство. Для багатьох обробних галузей промисловості характерне поступове зменшення середніх витрат. За таких умов одне або декілька підприємств розширюватимуть випуск продукції, допоки стануть суттєвою частиною ринку продукції галузі. Тут можливі три варіанти: по-перше, фірма — монополіст, що домінує в галузі; по-друге, декілька великих фірм-продавців — "олігополістів п — спільно домінують у галузі; по-третє, використання певного виду конкуренції, що являє собою відхилення від економічної моделі досконалої конкуренції.

У чисто конкурентній економіці дії виробників, що прагнуть прибутку, призведуть до такого розподілу ресурсів, який максимізує задоволення потреб споживачів. Якщо у довгостроковому періоді ціна і мінімум середніх витрат однакові, це означає, що конкурентні фірми використовують найефективнішу із відомих технологій і призначають найнижчу ціну з урахуванням своїх витрат виробництва. Рівність ціни і граничних витрат показують, що ресурси розподіляються відповідно до споживчих смаків. Отже, на ринках з чистою конкуренцією у довгостроковому періоді досягається і виробнича ефективність, і розподільна ефективність

53. Монополістична конкуренція здійснюється тоді, коли відносно вепика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. У повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось із виробником або продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію. Дослідження та вивчення такої поведінки і становить головну мету розгляду даної теми.

Витрати монополістичної конкуренції – витрати виробника, зумовлені випуском такого обсягу продукції, за якого ціна встановлюється нижче граничних витрат, а середні витрати перевищують витрати, які забезпечують окупність.

54. Олігополія: суть та основні ознаки

Олігополія характеризується наступними ознаками. По-перше, вона представлена відносно малою кількістю фірм, які панують на ринку галузі. Проте чітко не визначено, яка саме відносно мала кількість фірм представляє олігополію. Можна сказати, що вона знаходиться між чистою монополією і монополістичною конкуренцією, і для різних галузей є різною: в одних галузях це може бути 4-7 великих фірм, які порівну ділять між собою весь ринок продукту, в інших галузях - це 4-7 великих фірм, які порівно ділять між собою від 60 до 99 % всього ринку, а інша його частина припадає на достатньо велику кількість менших фірм. Іншою ознакою олігополії є виробництво однорідної, тобто стандартизованої, продукції (цинк, цемент, сталь тощо) або диференційованої продукції (автомобілі, сигарети, побутові електротовари, миючі засоби). Наступною, третьою, ознакою олігополії є взаємна залежність олігополістичних фірм щодо визначення цін і випуску продукції Ця взаємна залежність фірм пояснюється їх малочисельністю і значним контролем ринку. Якщо одна з малочисельних фірм захоче знизити ціну на свій продукт з метою збільшення своїх продаж, вона повинна передбачити можливу реакцію конкурентів на свої дії. Ця ж реакція може бути різною: конкуренти можуть залишити свої ціни на попередньому рівні (в результаті чого вони втратять своїх покупців, а фірма, яка знизила ціну, збільшить свої продажі); конкуренти можуть знизити свої ціни до рівня ціни фірми, яка початково вдалася до її зниження (внаслідок чого жодна з фірм не збільшить свою частку ринку і всі фірми лише втратять частину прибутків); конкуренти можуть знизити ціну в більшій мірі, ніж фірма, яка початково вдалася до її зниження (це означатиме для останньої втрату ЇЇ частки ринку і зниження її прибутків). Отже, однією з особливостей олігополії є взаємозалежність фірм, що обумовлює необхідність обирати лінію своєї поведінки відповідно до дій і очікуваної реакції конкурентів. Це означає, що при визначенні цін і обсягів виробництва, для олігополіста поряд із знанням попиту на свій продукт попиту на свій продукт та витрат його виробництва важливим є врахування можливої реакції конкурентів, яка, з однієї сторони, є в значній мірі непередбаченою, а, з іншої сторони, яка в значній мірі впливає на попит на продукт олігополістичної фірми, а отже, і на її прибутки. Ще однією ознакою ринку олігополії є існування суттєвих бар 'єрів щодо появи конкурентів.

Які ж причини існування олігополістичного ринку? По-перше, це дія ефекту масштабу. Як відомо, виробництво певних видів продукції може здійснюватись з низькими середніми витратами лише при значних розмірах випуску. Новим фірмам дуже важко ввійти на ринок такого продукту, якщо вони не мають великих фінансових ресурсів для придбання дорогого основного капіталу, ефективність використання якого досягається лише при значних масштабах виробництва. Іншим бар'єром щодо збільшення кількості фірм в олігоподієтичній галузі є наявність патентів у вже функціонуючих виробників, їх контроль над джерелами сировини та кредитів. Однією з причин існування олігополії є високі витрати на рекламу продукту (автомобілів, сигарет, побутової техніки, миючих засобів тощо), які під силу лише крупним виробникам. Однією з причин функціонування лише декількох фірм на олігополістичному ринку є привабливість і вірогідність їх злиття, що дозволяє одержувати ще більші вигоди в результаті дії ефекту масштабу, збільшувати частку ринку, а отже, і посилювати свою владу на ньому, контролювати ціну продукту, добиватись нижчих цін на економічні ресурси, являючись основним їх покупцем.

Отже, олігополія - це така ринкова структура, яка має місце, коли в галузі кількість фірм, які випускають однорідний чи диференційований продукт, є настільки мала, що кожна при формуванні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію зі сторони конкурентів. Вона виникає завдяки існуючим бар'єрам для вступу - таким, як ефект масштабу, патенти, контроль над джерелами сировини і позик, а також в результаті злиття.

56. Олігополія, заснована на таємній змові

Для недопущення цінової війни і появи нових конкурентів олігополісти можуть вдатися до співробітництва - таємної згоди стосовно ціни і частки кожної фірми па ринку. Ця таємна угода може бути заключена як формально ("на слово"), так і безпосередньо у письмовій формі, результатом чого є створення картсля. Таємна змова виникає, як правило, тоді, коли ринок представлений декількома приблизно однаковими за розмірами фірмами, які несуть приблизно однакові середні витрати виробництва стандартизованого продукту, і тоді, коли олігополісти бачать можливості одночасного збільшення доходів всіх учасників змови. За таких умов кінцева ціна і обсяги виробництва олігополістичних фірм є такими ж, як і при чистій монополії: кожний олігополіст призначає однакову ціну і виробляє обсяг продукту, при якому граничний дохід рівний граничним витратам, і при цьому одержує економічний прибуток.

Результатом домовленості членів угоди про ціни і обсяги виробництва кожного на олігополістичному ринку є одержання ними більших прибутків, ніж за умови відсутності такого співробітництва. Це можна побачити на такому умовному прикладі. Припустимо, що галузь складається із 10 фірм. Попит на продукт галузі представлений на графіку 13-5 кривою П. Нехай граничні витрати виробництва для всіх фірм і для всіх обсягів випуску є однакові і становлять 1 г. о. На графіку 13-5 вони зображені горизонтальною кривою ГВ. Ця крива одночасно є і кривою середніх валових витрат. Конкретна рівноважна ціна і рівноважний розмір виробництва залежатимуть від ринкової структури - наявності конкуренції чи тенденції до співробітництва. Припустимо, що початково фірми функціонують як конкуренти. За цих умов довготермінова рівновага галузі, як відомо, досягається при виробництві продукту в обсягах, при яких має місце потрійна рівність: Ц -= ГВ = сВВ, тобто при випуску 400 од. продукту і ринковій ціні 1 г. о. Кожна фірма виробляє по 40 од. продукту (400: 10), продаючи його по ринковій ціні, і задовольняється лише нормальним прибутком.

Припустимо, що фірми вирішили не конкурувати, а вдатися до угоди про ціну і частку кожної на ринку, створивши картель. Тепер

довготермінова рівновага галузі становитиме 200 одиниць продукту (при цьому випуску досягається рівність ГД= ГВ) і їй буде відповідати рівноважна ціна 2 г. о. За цих умов галузь одержить 200 г. о. економічного прибутку ((2 - 1) х 200). Для того, щоб не допуститиконкуренції між фірмами картель повинен розділити між своїми членами (10 фірмами) виробництво 200 одиниць продукту, встановивши квоту кожної фірми в 20 одиниць. При цьому кожна фірма одержуватиме 20 г. о. економічного прибутку. Таким чином, співробітництво фірм дає можливість їм підняти ціну, яка при незмінних витратах забезпечує кожній фірмі економічний прибуток. Картель вигідний для її членів, але не вигідний для покупців, оскільки він виробляє меншу кількість продукту, продаючи його по вищих цінах. У зв'язку з цим антимонопольне законодавство забороняє створення таких спілок, які частіше всього діють таємно.

Існують і інші причини (крім аитимонопольного законодавства), які обумовлюють нестабільність таємних угод та їх заключення. По-перше, це існуючі відмінності в попиті і витратах на окремих фірмах. Ці відмінності спричиняють і різні обсяги виробництва та ціни, які максимізують прибутки виробників, а отже, не існує єдиної ціни, яка би влаштувала всіх. Добитися згоди всіх про єдину ціну дуже важко, а отже, і важко заключити угоду про співробітництво в сфері ціноутворення і поділу ринку. Іншим бар'єром до згоди є відносно велика кількість фірм на ринку: трьом-чотирьом фірмам легше створити картель, ніж 8-10 фірмам. Третя причина полягає в існуванні вірогідності появи нової фірми в галузі в довготерміновому часі, яка буде приваблюватись існуючим на цьому ринку економічним прибутком. Оскільки олігополістична ціна є завищеною, то нова фірма може розв'язати цінову війну. Крім того, у кожного члена вже існуючої угоди є стимули і можливості до її порушення: оскільки виробничі потужності використовуються неповністю, то є можливості розширювати обсяги випуску, з метою збільшення своїх прибутків при сталій олігополістичній ціні; фірми стоять перед спокусою збільшити свої прибутки і шляхом таємного проведення цінової дискримінації. Однією із причин нестабільності угоди між олігополістами може стати економічний спад, наслідком чого є зниження ринкового попиту і попиту на продукт окремої фірми, в результаті чого криві її попиту і граничного доходу пересуваються вліво, вона виробляє менший обсяг продукту з вищими середніми витратами, а отже, і зменшуються її прибутки. В такій ситуації фірма знижує ціну в надії збільшити свої продажі за рахунок конкурентів.