5. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання - це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності.Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників;

доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

доходи від цінних паперів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів;

безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом. Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) є основним джерелом формування майна суб'єктів господарювання — підприємців після їх утворення. Лід доходами від цінних паперів розуміють суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (п. 7.6.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Капітальні вкладення як джерело формування майна суб'єкта господарювання — це ін­вестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів. При цьому розрізняють державні і недержавні капітальні вкладення.

Державні капітальні вкладення — це інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів. У їх складі виділяють державні централізовані капітальні вкладення — інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та бюджетних по­зичок.

Недержавні капітальні вкладення — це інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів із недержавними формами власності, а саме:

власних фінансових есурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора;

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;

коштів іноземних інвесторів (іноземні інвестиції, як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити).Дотації можуть надаватися з державного або місцевого бюджетів неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також на регулювання цін на платні послуги, які надаються та­ким неприбутковим організаціям або через них — їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.Надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належати суб'єктам господарювання, придбання майна інших суб'єктів — одне з джерел формування майна, яке поділяється на кілька складових: 1) виручка від продажу майнових об'єктів;2) надходження у вигляді орендної плати як платежу за користування об'єктом оренди:3) придбання майна інших суб'єктів (у власність, господарське відання або оперативне управління) відповідно до укладених договорів.Кредити банків та інших кредиторів — це кошти та матеріальні цінності, які надаються ре­зидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк і під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики.

Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян складають незначне за розміром джерело формування майна суб'єктів господарювання

1. Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність — Господарський Кодекс України дає наступне визначення: Стаття 42. Підприємництво — це самостійна, ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Підприємці — це люди, які займаються підприємництвом. Підприємництвом, як правило, називають ініціа­тивно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окре­мої фізичної особи — підприємця або юридичної осо­би — підприємства (організації) Підприємницьке середовище – це суспільно-економічна ситуація, якамістить в собі:

ступінь економічної свободи;

наявність підприємницького корпусу

омінування ринкового типу економічних зв”язків

можливість формування підприємницького капіталу та використання

необхідних ресурсів. Підприємницьке середовище - це суспільно-економічна ситуація, що включає ступінь економічної свободи, наявність підприємницького корпусу, домінування ринкового типу економічних зв'язків. Правова сфера - це "правила гри", що суспільство використовує для професійного функціонування підприємця, тобто це закони і підзаконні акти, що регулюють ділову активність основних суб'єктів економічного процесу, і відносини, які підприємець змушений встановлювати і розвивати для досягнення ефективних результатів своєї діяльності.

Середовище, в якому здійснюється підприємницька діяльність, можна уявити

у вигляді економічної системи, де відбувається активний кругообіг між її

складовими елементами – природніми ресурсами, державою, домашніми

господарствами, підприємництвом. Це основні елементи зовнішнього

середовища бізнесу, між якими постійно здійснюється товарний та

фінансовий кругообіг, формуються тісні зв”язки та проводяться обмінні

операції для забезпечення нормального економічного розвитку системи в

цілому (рис).Підприємницьке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.

Внутрішнє середовище підприємства – це механізм життєздатності

підприємства, що забезпечує його самовиживання Воно відображає процеси та дії, що здійснюються усерединісуб”єкту господарювання, основу його функціонування. Головне місце увнутрішньому середовищі займає підприємець, який створив свою фірму та

керує нею. Підприємець самостійно приймає рішення по з багатьх питань:

обсяг ресурсів, організація технології виробництва, наймання персонолу,

результат виробництва.

3.4.5

Економічні умови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували багатосуб'єктні (приватні, колективні, державні, кооперативні) власники. Це сприятиме свободі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків. У зв'язку з цим шляхом створення економічних умов у нашій країні є роздержавлення і приватизація власності, демонополізація господарської діяльності.

Політичні умови визначаються стабільністю і демократизацією суспільного життя в Україні. Цього можна досягти надавши усім господарюючим суб'єктам гарантії збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації. Владні структури повинні захищати всі види власності, в тому числі інтелектуальної (винаходи, новаторство, нові методи організації), а також створювати сприятливий підприємницький клімат завдяки відповідній податковій, кредитній, митній та іншій політиці.

Юридичні умови полягають у створенні нормативної бази підприємництва та його правової захищеності. У 1991-1992 роках в Україні було прийнято ряд законів, які сформували організаційно-правову базу для розвитку підприємництва в умовах становлення ринкової системи господарювання. Найважливішими серед них є Закони України "Про підприємництво", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства" та ін.

Основні ключові економічні моменти відродження підприємництва:

- роздержавлення, приватизація, ліквідація монополізму;

- необхідність існування ринкової інфраструктури (банки, біржі,

постачально-збутові організації, транспортна система і т.п.);

- самостійність, свобода вибору і прийняття рішень.

2. Першочергові політичні умови:

- стабільність в країні і розвиток процесу демократизації;

- підвищення авторитету уряду, довіри до нього народу.

3. Наявність сприятливого психологічного клімату серед населення.

4. Наявність юридичних законів, які сприяють розвитку підприємництва,

захищають його, підтримують.

Підприємництво має багатовікову історію. Воно завжди розвивається в певному соціально-економічному середовищі. Отже, для його відтворення необхідні й певні економічні, політичні та інші передумови. Серед них, як найважливіші, можна виділити такі:

1. Наявність певних майнових прав на умови і результати виробництва. Підприємець обов'язково повинен бути власником виробленого продукту і доходу, одержаного від реалізації продукції. Тільки при цих умовах виникає відповідна зацікавленість до ведення підприємницької діяльності. Що ж стосується капіталу і землі, то вони можуть бути власністю підприємця або орендовані. За нинішніх умов більшість фірм поєднують використання власних і залучених (орендованих) засобів.

2. Наявність відповідного економічного, правового і політичного середовища. Економічні передумови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві існували різні власники — приватні, кооперативні, державні. Це створює умови і можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків і вибір господарських контрагентів.

Політичні передумови підприємництва передбачають створення сприятливого політичного клімату для підприємництва, тобто гарантованість усім суб'єктам господарювання збереження їхньої власності, виключення можливості націоналізації, експропріації та інших утисків. Владні структури повинні захищати всі види власності, а також створювати сприятливі економічні умови діяльності, проводячи відповідну податкову, кредитну, митну та іншу політику.

Юридичні передумови підприємництва ґрунтуються на законодавстві та нормативних актах, розроблених і прийнятих у державі. Вони мають створювати однакові "правила гри" для всіх учасників, тобто надавати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління у господарську діяльність будь-якого суб'єкта.

3. Повна економічна відповідальність за результати діяльності. Результати діяльності підприємства можуть бути збитковими, можливе навіть банкрутство. Причини, які це викликають, можуть бути різні. Отже, підприємець повинен брати на себе відповідальність, іти на ризик, який є неминучим у підприємницькій діяльності. Така ситуація зобов'язує підприємця постійно здійснювати самоконтроль підприємницької діяльності, наполегливо шукати шляхи підвищення її ефективності.

4. Етика підприємництва. Етика в підприємництві — це в першу чергу обов'язковість. Вона формується спочатку жорсткою економічною відповідальністю за зобов'язання, оформлені документально. А з часом головним гарантом дотримування навіть усних домовленостей стає прагнення зберегти "імідж" (авторитет) порядного партнера. Втрата цього авторитету загрожує розривом існуючих зв'язків, втратою довіри і може негативно відбитися на справах і кар'єрі. Тому не дивно, що на біржах брокери спочатку виконують усні домовленості з клієнтом, а потім оформляють їх документально.

Серед інших умов необхідно відзначити чесне суперництво, загальну високу культуру та освіченість, тактовність, уміння поводитися з людьми, зацікавити їх, мобілізовувати на досягнення певної мети.

6

. Виробниче підприємництво

Підприємництво називається виробничим, якщо сам підприємець безпосереднім образом, використовуючи як фактори знаряддя і предмети праці, робить продукцію, товари, послуги, роботи, інформацію, духовні цінності для подальшої реалізації (продажу) споживачам, покупцям, торговим організаціям.Виробниче підприємництво включає випуск промислової і сільськогосподарської продукції виробничо-технічного призначення, споживчих товарів, будівельних робіт, перевезення вантажів і пасажирів, послуги зв'язку, комунальні та побутові послуги, виробництво інформації, знань, випуск книг, журналів, газет. У широкому сенсі слова виробниче підприємництво є створення будь-якого корисного продукту, необхідного споживачам, що володіє здатністю бути проданим або Обмінені на інші товари.У Росії виробниче підприємництво є найбільш ризиковим заняттям, так як структурна перебудова економіки не забезпечила необхідних умов для розвитку виробничого підприємництва. Існуючий ризик не реалізації виробленої продукції, хронічні неплатежі, численні податки, збори і мита є гальмом у розвитку виробничого підприємництва. Також розвиток виробничого бізнесу в Росії стримується важкодоступністю деяких ресурсів, відсутністю внутрішніх збудників та слабким рівнем кваліфікації бізнесменів-початківців, боязню складнощів, наявністю більш доступних і легких джерел доходу.Між тим, саме виробниче підприємництво необхідно всім нам: у кінцевому рахунку воно зможе забезпечити стабільний успіх починаючому бізнесменові. Так що тяжіє до перспективного, сталого справі повинен звернути свій погляд на виробниче підприємництво.

2. Комерційне (торговельне) підприємництво.

Виробничий бізнес тісно пов'язаний з бізнесом у сфері обігу. Адже вироблені товари треба продавати або обмінювати на інші товари. Високими темпами розвивається комерційно-торговельне підприємництво, як основний другий вид російського підприємництва.Принцип організації торговельного підприємництва дещо відрізняється від виробничого, так як підприємець виступає безпосередньо в ролі комерсанта, торговця, продаючи готові товари, придбані ним в інших осіб, споживачу (покупцю). Особливістю торговельного підприємництва є безпосередні економічні зв'язки з оптовими і роздрібними споживачами товарів, робіт, послугКомерційне підприємництво охоплює всі види діяльності, які безпосереднім чином ставляться до обміну товару на гроші, грошей на товар або товар на товар. Хоча основу комерційного підприємництва складають товарно-грошові операції купівлі-продажу, в ньому виявляються задіяними практично ті ж фактори і ресурси, що і у виробничому підприємництві, але в менших масштабах.Комерційне підприємництво приваблює видимої можливістю продати товар за ціною, набагато вищою, ніж він був куплений, і покласти тим самим в кишеню вагомий прибуток. Така можливість дійсно існує, однак на практиці її реалізувати значно складніше, ніж здається. В умовах різниці внутрішніх і світових цін, а також цін у різних регіонах Росії при неповороткістю вмираючої державної торгівлі щасливим комерсантам, "човникам" вдається "купити подешевше - Продати дорожче ". За цією видимою легкістю ховається не всіма видимий працю комерсантів-підприємців, витрачений для досягнення успіху.Сфера офіційного комерційного підприємництва - магазини, ринки, біржі, виставки-продажу, аукціони, торгові доми, торгові бази, інші установи торгівлі. У зв'язку з приватизацією державних торгових підприємств значно зросла матеріальна база особистого та комерційного підприємництва. Виникли великі можливості почати свою комерційну справу, викупивши або побудувавши магазин, організувавши свою торгову точку.Для успішного заняття торговим підприємництвом необхідно досконально знати незадоволений попит споживачів, швидко реагувати, пропонуючи відповідні товари або їх аналоги. Торговельне підприємництво більш мобільно, мінливе, так як безпосередньо пов'язано з конкретними споживачами. Вважається, що для розвитку торговельного підприємництва мають бути як мінімум два основні умови: щодо стійкий попит на товари (тому необхідно добре знання ринку) і більш низька закупівельна ціна товарів у виробників, що дозволяє торговцям відшкодувати торгові витрати та отримати необхідний прибуток. Торговельне підприємництво пов'язане з відносно високим рівнем ризику, особливо при організації торгівлі промисловими товарами тривалого користування.

3. Фінансово-кредитна підприємництво.

Фінансове підприємництво - це особлива форма комерційного підприємництва, у якому як предмет купівлі-продажу виступають валютні цінності, національні гроші (російський рубль) і цінні папери (акції, облігації та ін), що продаються підприємцем покупцю чи надані йому в кредит. При цьому мається на увазі не тільки і не стільки продаж і купівля іноземної валюти за рублі, хоча і це теж фінансова угода, а непередбачений коло операцій, що охоплює все різноманіття продажу і обміну грошей, інших видів грошових коштів, цінних паперів на інші гроші, іноземну валюту, цінні папери.Суть фінансової підприємницької операції полягає в тому, що підприємець набуває основний чинник підприємництва у вигляді різних грошових засобів (грошей, іноземної валюти, цінних паперів) за певну грошову суму у володаря грошових коштів. Придбані грошові кошти продаються потім покупцям за плату, що перевищує грошову суму, витрачену спочатку на покупку цих грошових коштів, в результаті чого утворюється підприємницький прибуток.У випадку кредитного підприємництва підприємець залучає грошові вклади, виплачуючи власникам вкладів винагороду у вигляді депозитного відсотка разом з наступним поверненням вкладу. Залучені гроші видаються потім у борг покупцям кредитів під кредитний відсоток разом з наступним поверненням вкладу. Залучені гроші видаються потім у борг покупцям кредитів під черговий відсоток, що перевищує депозитний. Різниця між депозитними і кредитними відсотком служить джерелом прибутку підприємців-кредиторів.Фінансово-кредитна підприємництво відноситься до числа самих складних, воно має глибокі історичні коріння в лихварстві, відомому з часів Стародавньої Греції.Для організації фінансово-кредитного підприємництва утворюється спеціалізована система організацій: комерційні банки, фінансово-кредитні компанії (фірми 0 , Валютні біржі та інші спеціалізовані організації. Підприємницька діяльність банків та інших фінансово-кредитних організацій регулюється як загальними законодавчими актами, так і спеціальними законами і нормативними актами Центрального банку Росії і Мінфіну РФ. Відповідно до законодавчих актів підприємницька діяльність на ринку цінних паперів повинна здійснюватися професійними учасниками. Держава в особі Мінфіну РФ виступає також як підприємця на ринку цінних паперів, у цій якості виступають суб'єкти РФ і муніципальні освіти, випускаючи в обіг відповідні цінні папери.