- •1.Поняття, особливості сучасної системи права між нар безпеки.
- •2. Основні принципи становлення нової системи міжнародної безпеки.
- •3.Право міжн безп як галузь міжн права.
- •6). Правовая природа международных организаций
- •7. Классификация международных организаций
- •8) Ознаки правомірності регіональних організацій!
- •9 Роль глобалізації у трансформації системи міжнародної безпеки.
- •10) Історичні аспекти створення Нато.
- •11 Історико-правові аспекти становлення і розвитку європейської системи міжнародної безпеки.
- •14. Єдиний європейський акт 1986 р.
- •15 . Маастрихтский договор 1992 г. И создание Европ Союза
- •17.Ніцький дог.
- •18.Дог що засновує конституцію дл європи.
- •19.Лісабонський дог.
- •20 Загальні положення щодо спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу.
- •21 Компетенція єс у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
- •22 Правові основи спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
- •24 Формування спільної оборонної політики єс. Представництво єс на міжнародній арені.
- •26 Організаційна структура й механізм функціонування обсє.
- •30 Процес розширення нато. «Дослідження розширення нато» 1995 р. Мадридський саміт 1997 р. Ювілейний саміт нато 1999 р.
- •31 План одержання членства, його основні постулати. Критерії для країн, що є претендентами на вступ у нато.
- •32 Трансформація нато після 11 вересня 2001 р. Завдання та результати.
- •34 Програма «Партнерство заради миру», як найважливіший крок по зміцненню стабільності і безпеки в Європі. Мета і задачі програми.
- •36 Угода про партнерство і співпрацю між Україною та єс.
- •38 Правові основи співпраці України з єс. Угода про асоціацію.
- •39 Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •40 Участь України в місіях єс у сфері сзпб.
- •44 Сили швидкого реагування єс та нато. Реалії та перспективи.
- •46 Правові основи співробітництва України і нато.
- •48 Центр інформації і документації нато в Україні. Його мета і задачі.
- •50 Участь України у операціях нато.
- •I. Щодо операції нато в Косово ( кфор)
- •II. Щодо операції операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (мссб).
- •III. Щодо участі в операції нато “Активні зусилля“
- •IV. Щодо участі в тренувальній місії нато в Іраку
- •51 Сфера і практичні механізми консультацій і співробітництва між Україною і нато.
- •52 Державна програма співробітництва України з нато. Ціль програми. Механізми реалізації, координації і контролю.
- •57 Співробітництво України з міжнародними організаціями (нато, обсє, єс) в сфері боротьби з міжнародним тероризмом, нелегальної торгівлі зброєю, радіоактивних і наркотичних речовин.
- •59 Перспективи розширення нато.
3.Право міжн безп як галузь міжн права.
Певний час предмет права міжнародної безпеки розглядався лише у вузькому значенні як військово-політичні відносини суб’єктів міжнародного права, спрямовані на попередження застосування військової сили, обмеження та скорочення озброєнь. У наш час поширеним є більш широкий підхід до розуміння права міжнародної безпеки, що пов’язано, перш за все зі зміною розуміння самого поняття міжнародної безпеки. Згідно з таким підходом предмет права міжнародної безпеки складають:
· військово-політичні відносини, спрямовані на попередження та припинення застосування військової сили чи погрози силою як засобу вирішення міжнародних спорів;
· військово-політичні відносини, спрямовані на обмеження та скорочення озброєнь;
· політичні відносини, спрямовані за забезпечення політичної, економічної, продовольчої, технологічної, інформаційної та інших видів безпеки держав.
Міжнародна безпека - це світопорядок, в якому створені сприятливі міжнародні умови для вільного розвитку держав та інших суб'єктів міжнародного права. Право міжнародної безпеки - галузь міжнародного права, що представляє собою систему принципів і норм, що регулюють військово-політичні відносини держав з метою забезпечення миру і міжнародної безопасності1. Норми даної галузі спрямовані на забезпечення як міжнародної, так і національної безпеки.
Норми міжнародного права, пов’язані з питаннями міжнародної безпеки, зосереджені у значній кількості міжнародно-правових актів, серед яких можна назвати і Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Декларацію про принципи міжнародного права 1970 р., Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом 1977 р., Конвенцію ООН з морського права 1982 р. і т.д. Проте існує низка міжнародно-правових актів, що безпосередньо регламентують відносини, пов’язані з підтриманням міжнародної безпеки і які можна розглядати в якості джерел права міжнародної безпеки. Систему таких джерел складають:
1) Статут ООН. Відповідно до ст. 1 Статуту ООН підтримання міжнародного миру і безпеки та застосування для цього засобів колективної безпеки є основним завданням ООН. Саме Статутом ООН (глави I, IV, VII) закріплено порядок застосування міжнародно-правових засобів підтримання миру;
2) Резолюції Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН, що спрямовуються на конкретизацію положень Статуту ООН і стосуються питань міжнародної безпеки. До них, зокрема, можуть бути віднесені Резолюції Генасамблеї ООН „Про незастосування сили в міжнародних відносинах і остаточну заборону застосування ядерної зброї” 1972 р., „Про визначення агресії” 1974 р., „Про створення зони, вільної від ядерної зброї, в районі Близького Сходу” 1976 р.,
3) міжнародні договори, спрямовані на стримування нарощування ядерних озброєнь у просторовому відношенні.
· Договір про принципи діяльності держав щодо дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р.;
· Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці (Договір Тлателоко) 1967 р.;
· Договір про без’ядерну зону в південній частині Тихого Океану (Договір Раротонга) 1985 р.;
· Договір про зону, вільну від ядерної зброї, в Африці (Договір Пеліндаба) 1996 р.
4) міжнародні договори, спрямовані на стримування нарощування озброєнь у кількісному та якісному відношеннях.
· Договір про звичайні збройні сили в Європі 1990 р.;
· Договір між СРСР та США про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь 1979 р. (Договір по ОСВ-2);
5) міжнародні договори, спрямовані за заборону виробництва окремих видів зброї та ліквідацію наявних запасів таких видів зброї. До цієї групи договорів відносяться:
· Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної та про їх знищення 1972 р.;
· Конвенція про заборону розробки, виробництва і використання хімічної зброї та її знищення 1993 р.;
6) міжнародні договори, спрямовані на попередження випадкового (несанкціонованого) виникнення війни. Подібні договори, як правило, є двосторонніми, укладаються між ядерними державами і розраховані на попередження помилкового використання стратегічних видів зброї. Так, до цієї групи джерел відносяться:
· · Угода про заходи щодо зменшення небезпеки виникнення ядерної війни між СРСР та США 1971 р.;
Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ):
· Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р.;
· 4.Роль МП в створенні всеосяжної системи міжн безпеки.
Шлях до гарантій безпеки кожної окремої держави лежить через всесвітнє зміцнення загальної безпеки.
Усеосяжна система міжнародної безпеки становить новий підхід до проблеми забезпечення миру та безпеки на планеті. У створенні всеосяжної системи міжнародної безпеки особлива роль належить праву міжнародної військової безпеки.
Роль права міжнародної безпеки у створенні всеосяжної системи миру та безпеки полягає у вирішенні двоєдиного завдання: забезпеченні ефективного функціонування механізму підтримки миру, який світове співтовариство вже має, максимального використання потенціалу, закладеного в діючих нормах, зміцнення існуючого міжнародного правопорядку; виробленні нових міжнародно-правових зобов'язань, принципів, норм.
Міжнародно-правові засоби забезпечення миру та запобігання війни — це сукупність правових і інших способів і методів, що відповідають основним принципам міжнародного права, спрямованим на забезпечення миру та запобігання війні, а в разі потреби застосування державами колективних заходів проти актів агресії та військових ситуацій, що загрожують миру та безпеці народів. Міжнародні правові засоби забезпечення міжнародної безпеки можна умовно розділити на три групи: нормативні, організаційні та матеріальні.
