34 Програма «Партнерство заради миру», як найважливіший крок по зміцненню стабільності і безпеки в Європі. Мета і задачі програми.

«Партнерство ради мира» (ПРМ) – это программа практического, двустороннего сотрудничества между НАТО и отдельными странами-партнерами, благодаря которой эти страны могут развивать индивидуальные отношения с НАТО, самостоятельно определяя приоритетные направления сотрудничества.

В основе программы «Партнерство ради мира» – приверженность демократическим ценностям, на которых зиждется Североатлантический союз, а цель программы – повышать стабильность, снижать угрозы миру и укреплять отношения в сфере безопасности между отдельными странами-партнерами и НАТО, а также среди самих стран-партнеров.

Суть программы ПРМ – это партнерство между отдельной страной и НАТО, создаваемое на индивидуальной основе, в соответствии с особыми потребностями этой страны, причем каждое из участвующих правительств выбирает, на каком уровне и в каком темпе это партнерство будет реализовано совместно с НАТО.

Политические обязательства

Официальной основой программы «Партнерство ради мира» является Рамочный документ, в котором излагаются конкретные положения для каждой из стран-партнеров.

Каждая страна-партнер берет на себя ряд серьезных политических обязательств: сохранять демократическое общество; соблюдать принципы международного права; выполнять обязательства, вытекающие из Устава ООН, Всеобщей декларации прав человека, Хельсинкского заключительного акта и международных соглашений о разоружении и контроле над вооружениями; воздерживаться от угрозы или применения силы против других государств; не нарушать существующих границ государств; разрешать споры мирным путем.

Консультации

По линии Совета евроатлантического партнерства НАТО и страны-партнеры ведут регулярные консультации по широкому спектру вопросов, связанных с безопасностью и обороной. Предметом обсуждения могут быть как общеполитические вопросы, например, задачи кризисного реагирования, региональные проблемы и напряженность, так и вопросы, носящие технический характер: военная реформа, формирование бюджета и планирование.

Оборонная реформа

В связи с окончанием «холодной войны» отпала необходимость иметь многочисленные ВС и огромные арсеналы оружия и боеприпасов.

Приоритетная задача в этой области – способствовать созданию эффективных оборонных институтов, находящихся под гражданским демократическим контролем.

Борьба с терроризмом

Незамедлительно собравшись на следующий день после нападений на США, совершенных 11 сентября 2001 г., послы стран НАТО и стран-партнеров безоговорочно осудили нападения и обязались приложить усилия для борьбы с бичом терроризма. На встрече в верхах в Праге в 2002 г. НАТО и страны-партнеры выдвинули Партнерский план действий по борьбе с терроризмом, призванный улучшить обмен разведданными и сотрудничество в следующих областях: безопасность на границах, организация подготовки и учений для борьбы с терроризмом, а также создание сил и средств, необходимых для защиты от терактов или для ликвидации последствий терактов.

Противодействие распространению оружия

Путем консультаций со странами-партнерами Североатлантический союз стремится добиться большего взаимопонимания по вопросам, связанным с распространением, и увеличить обмен информацией в этой области. Был проведен целый ряд семинаров и практикумов, посвященных конкретным проблемам.

Состоялось подробное обсуждение на тему «Сибирская язва: обобщение опыта», в ходе которого были проанализированы события, произошедшие осенью 2001 г. в США и в других странах, и обозначено несколько основных моментов планирования действий в особой обстановке. Отдельной темой обсуждения стали вопросы, связанные с промышленными рисками для окружающей среды и другие оперативные медицинские проблемы.

Реагирование на стихийные бедствия и катастрофы

Для организации эффективного реагирования НАТО и страны-партнеры разработали и продолжают совершенствовать процедуры, необходимые для проведения совместных операций по реагированию на подобные чрезвычайные ситуации. Эти процедуры регулярно отрабатываются на учениях и учебных семинарах. НАТО и страны-партнеры уже не раз действовали совместно при спасании, обеспечении защиты и оказании помощи жертвам стихийных бедствий и катастроф.

Научное сотрудничество

Существуют две отдельные программы НАТО, объединяющие ученых и специалистов из стран НАТО и стран-партнеров для регулярной работы над проблемами, вызывающими общую обеспокоенность.

Программа НАТО «Безопасность посредством науки» предназначена оказывать поддержку в научно-исследовательской работе по направлениям, связанным с защитой от терроризма или противодействием иным формам угрозы безопасности.

Как менялась программа во времени?

Первоначально политика партнерства, проводимая НАТО, была направлена на устранение преград и обеспечение безопасности посредством диалога и сотрудничества. Сегодня страны-партнеры решают вместе с НАТО проблемы безопасности ХХl века, включая терроризм, распространение оружия массового уничтожения и недееспособные государства.

Новый подход к проблеме безопасности

Коренные изменения в отношениях были закреплены в новой Стратегической концепции Североатлантического союза, обнародованной в ноябре 1991 г. и утвердившей более широкий подход к проблеме безопасности. Оборонная составляющая осталась непреложной, но при этом были особо выделены экономические, социальные вопросы и вопросы экологии, как одно из средств, способствующих укреплению стабильности и безопасности в Основные цели заключались теперь в следующем: снизить опасность возникновения конфликта по причине недопонимания или умысла и более адекватно управлять кризисными ситуациями, затрагивающими безопасность союзников по НАТО; повысить взаимопонимание и доверие среди всех европейских государств; расширить круг возможностей для истинного партнерства при решении общих проблем безопасности.

В 1997 г. на смену ССАС и для успешного продолжения начатой им деятельности был создан Совет евроатлантического партнерства (СЕАП), проложивший путь для развития углубленного и более оперативного партнерства. СЕАП и программа ПРМ неуклонно вырабатывали свою собственную динамику, по мере того как НАТО и страны-партнеры предпринимали последовательные шаги для дальнейшего расширения сотрудничества в области безопасности на основе созданных механизмов партнерства.

В Праге был выдвинут новый механизм сотрудничества – План действий партнерства. В первую очередь предстояло разработать План действий партнерства по борьбе с терроризмом. Еще одной новой инициативой стал Индивидуальный план действий партнерства (ИПДП), предназначенный для стран-партнеров, обратившихся с запросом об оказании им более структурированной поддержки в проведении внутренних реформ, в частности, в области обороны и безопасности. Отныне Североатлантический союз может не просто предложить заинтересованным странам выбрать несколько мероприятий из общего перечня, а специально разработать программу содействия с учетом индивидуальных потребностей страны и конкретных обстоятельств.

Кто участвует?

На сегодняшний день в программе «Партнерство ради мира» участвуют 22 страны, см. список стран, составленный в алфавитном порядке, или в порядке даты присоединения к программе.

Какие органы НАТО играют основную роль?

Совет евроатлантического партнерства придает общие политические рамки сотрудничеству НАТО с партнерами и двусторонним отношениям, которые развиваются между НАТО и отдельными странами-партнерами по линии программы «Партнерство ради мира».

35 Потенціал ПЗМ у врегулюванні кризових ситуацій. Співробітництво по підтримці світу. Участь України в програмі «Партнерство заради миру».

Потенціал Партнерства заради миру у врегулюванні кризових ситуацій

ПЗМ відіграє важливу роль у підтримці загальних зусиль НАТО, спрямованих на запобігання конфліктам і врегулювання кризових ситуацій. Практична співпраця в ПЗМ допомагає НАТО і країнам-партнерам готувати свої підрозділи до участі у спільних операціях. Але роль ПЗМ не обмежується внеском у військові операції. Незалежно від таких сфер співпраці, як прозорість, реформування, співробітництво і сумісність, Партнерство робить конкретний внесок у загальну діяльність НАТО з запобігання конфліктам і врегулювання криз. Механізми ПЗМ були застосовані в Албанії і колишній Югославській Республіці Македонія (¹), просигналивши про заінтересованість НАТО у спокої в регіоні і про можливі чинники негативного зовнішнього впливу кризи, набагато раніше повітряної кампанії в Косові і наступного розгортання КФОР.

Спеціально пристосовані до ситуації в цих країнах програми стали невід'ємним елементом комплексного підходу НАТО до кризи в Косові. НАТО допомагало уряду колишньої Югославської Республіки Македонія (¹)у поліпшенні можливостей з врегулювання кризових ситуацій, планування на випадок надзвичайних ситуацій, тилового забезпечення та інших, які спрямовані на долання наслідків косовської кризи. Програми допомоги Албанії, які були розпочаті після внутрішньої кризи 1997 року, допомогли перебудувати албанські збройні сили та подолати інші наслідки цієї кризи, особливо, проблеми, викликані руйнуванням і пограбуванням складів з боєприпасами.

В основі програми “Партнерство заради миру” лежить практична співпраця та відданість демократичним принципам, які є наріжним каменем Альянсу.

Метою ПЗМ є посилення стабільності, зменшення загроз безпеці та розвиток активної співпраці в галузі безпеки між країнами-партнерами, а також між окремими партнерами і державами НАТО.

Головна складова ПЗМ – це індивідуальні програми партнерства між країнами-учасницями ПЗМ і НАТО, які розробляються відповідно до національних потреб партнерів і виконуються в тому обсязі і за такий період, які вважає доцільними уряд кожної відповідної країни. У межах ПЗМ були створені механізми для досягнення цілей ПЗМ, а також для практичного втілення запропонованих ідей у життя. Розроблені в процесі розвитку програми інструменти та ініціативи, про які розповідається далі, забезпечують двосторонні та багатосторонні заходи, що дає партнерам можливість формувати прозорі та ефективні програми взаємодії з НАТО [

Основоположним документом програми є рамковий документ “Партнерства заради миру”, який містить опис конкретних заходів для кожної країни-партнера. Кожна країна-партнер бере на себе вагомі політичні зобов’язання щодо збереження демократичного суспільства, дотримання норм міжнародного права, виконання Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Гельсінського заключного акту і міжнародних угод із роззброєння та забезпечення контролю над озброєннями, утримання від загроз або застосування сили проти інших держав, визнання існуючих кордонів, мирного розв’язання суперечок.

Окремі зобов’язання стосуються забезпечення прозорості національного оборонного планування і формування бюджету з метою встановлення демократичного контролю над збройними силами, а також розвитку спроможності брати участь у миротворчих і гуманітарних операціях під керівництвом НАТО. Рамковий документ також передбачає зобов’язання держав Альянсу проводити консультації з будь-якою країною-партнером, що вбачає пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці [3].

Центр координації партнерства є унікальним органом ПЗМ, був створений під егідою Північноатлантичної ради і виконує свої завдання під безпосереднім керівництвом обох Стратегічних командувачів НАТО. Його завданням є координація спільних військових заходів в межах ПЗМ, а також здійснення військового планування, необхідного для втілення військових аспектів Робочої програми партнерства, особливо у галузі військових навчань та відповідних заходів в таких сферах, як підтримка миру, гуманітарні операції та пошуково-рятувальні роботи. Центр координації партнерства також бере участь і в оцінці такої військової діяльності [5].

Одним із ключових завдань програми “Партнерство заради миру” є забезпечення спроможності військ країн-партнерів взаємодіяти з силами НАТО під час проведення миротворчих операцій. Участь у двосторонніх програмах і військових тренуваннях допомагає країнам-партнерам набути практичного досвіду для спільної з силами НАТО участі в миротворчих операціях.

Участь у програмі “Партнерство заради миру” допомагає Україні у проведенні оборонної реформи та сприяє підвищенню рівня оперативної сумісності. Особливо важливим є механізм Процесу планування і оцінки сил ПЗМ, адже він допомагає визначити ключові вимоги щодо цілей оборонного планування.

Найважливішим елементом було надання технічної допомоги та консультацій при здійсненні оборонного огляду, що допомогло Україні скласти дорожню карту проведения оборонно! реформи. Україною та НАТО вирішили проводити консультації стосовно питань, які становлять спільний інтерес, зокрема:

- політичних питань та питань, що стосуються безпеки, зокрема розвитку євроатлантичної безпеки та стабільності, включаючи безпеку України;

- запобігання конфліктам, управління кризами, ігідтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітарних операцій, беручи до уваги роль ООН та ОБСЄ у цій галузі;

- політичних та оборонних аспектів нероз-повсюдження ядерної, біологічної та хімічної зброї;

- контролю над озброєннями та роззброєння, включаючи питания, що стосуються Договору про звичайні збройні сили в Європі (Договору про “ЗЗСЄ”), Договору про відкрите небо та заходів зміцнення довіри і безпеки за Віденським Документом 1994p.;

- експорту озброєнь та передачі супутніх технологій;

- боротьби з контрабандою наркотиків та тероризмом.

Консультації та співробітниптво, як це визначено в Хартії, будуть втілюватися через:

- зустрічі між Україною та НАТО на рівні Північноатлантичної Ради з періодичністю, яка буде визначена за взаємним погодженням;

- зустрічі між Україною та НАТО з відповідними Комітетами НАТО за взаємним погодженням;

- взаємні візити високого рівня;

- механізми військового співробітництва, включаючи періодичні зустрічі з найвищими військовими керівниками країн НАТО та заходи в рамках розширеної та поглибленої програми “Партнерство заради миру”;

- військова місія зв’язку України буде заснована як частина місії України при НАТО в Брюсселі. НАТО зберігає за собою право відповідно заснувати військову місію зв’язку НАТО в Києві [6].

Тож ПЗМ є програмою яка не тільки регулює співпрацю між д-ч проекту, але й надає багато можливостей в необхідній взаємодії між ними.