4.1.Сутність і відокремлювальні риси стратегічного планування

Посилення динамізму факторів зовнішнього оточення обумовило необхідність передбачення можливих змін у перспективі, а отже і зміни підходу до планування. Тому в 80-і роки на зміну довгостроковому плануванню приходить стратегічне планування.

Стратегічне планування – це процес проектування майбутнього стану фірми з урахуванням змін у зовнішнім середовищі.

Стратегічне планування - процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми і її можливостей, що припускає набір дій і рішень по розробці і реалізації стратегій.

Стратегічне планування В СРСР з'явилося значно раніше, ніж на Заході. Однак в умовах планово-централізованої економіки об'єктом стратегічного планування й управління було все народне господарство. Звідси й масштаби великих стратегічних програм: індустріалізація країни й створення військово-промислового комплексу, стратегія колективізації, післявоєнна стратегія швидкого відновлення господарства, будівництва «хрущеб» (стратегія рішення гострої житлової проблеми), будівництва Бама тощо. Ці стратегічні програми охоплювали або всю економіку, або окремі галузі й комплекси галузей і служили засобом рішення великих стратегічних проблем, не всі вони були прогресивними й успішно і вчасно реалізовувалися. Але досвід стратегічного планування в нашій країні існував і накопичувався. Однак на рівні окремих підприємств досвід стратегічного управління в нас практично був відсутній, оскільки розвиток підприємств ішло в рамках реалізації стратегій систем більше високого рівня.

Головна відмінність стратегічного планування від довгострокового - у трактуванні категорії майбутнього. Так, довгострокове планування припускає, що майбутнє підприємства може бути визначене шляхом екстраполяції сформованих тенденцій росту. При цьому керівництво виходить з того, що майбутні результати діяльності покращаться в порівнянні з минулим.

Система довгострокового планування припускає формування більш високих показників розвитку підприємства в порівнянні з досягнутим рівнем.

У системі стратегічного планування відсутнє припущення про те, що майбутнє повинне бути неодмінно оптимистичнее минулого. З цього випливає неможливість застосування методу екстраполяції.

Порівняльні характеристики довгострокового й стратегічного управління наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Порівняльні характеристики довгострокового й стратегічного управління*

Характеристики	Довгострокове планування	Стратегічне планування
Призначення	Забезпечення довгострокової прибутковості	Забезпечення довгострокового потенціалу конкурентоспроможності фірми
Адаптація до зміни зовнішнього середовища	Реактивна (у міру зміни зовнішнього середовища)	Активна (випереджальна)
Спосіб досягнення	Оптимізація використання внутрішніх ресурсів	Установлення динамічного балансу з невизначеним і нестабільним зовнішнім оточенням
Фактор часу	Не має істотного значення	Найважливіший фактор у конкурентній боротьбі
Співвідношення сьогодення й майбутнього	Погляд у майбутнє із сьогодення	Оцінка стану в сьогоденні з позиції майбутнього
Оцінка ефективності	Поточна рентабельність, прибутковість	Стратегічна рентабельність, точність передбачення змін у зовнішньому середовищі й час адаптації до них, якість товарів і послуг

Продовження таблиці 4.1.

Основний інструмент	Бюджетування	Варіантні пророблення
Результат	Довгострокові плани, програми, бюджети, плани прибутків	Загальні напрямки діяльності, стратегічні проекти
Реалістичність планів	Плани (цілі) носять оптимістичний характер і рідко виконуються на практиці	Цілі, стратегії, реалістичні програми, пов'язані з ресурсними можливостями
Відношення до персоналу	Один з ресурсів організації, виконавці окремих робіт і функцій	Найважливіший стратегічний ресурс організації, головна цінність, основа її благополуччя

* Див. Куприянов Н.С., Михенков О.В., Щербакова Т.С. Стратегічний менеджмент у будівництві. - М.: ИНФРА - М, 2004

У процесі стратегічного планування менеджерами вирішуються чотири основні задачі:

1. Створення ефективної системи адаптації до зовнішнього середовища, що охоплює всі дії стратегічного характеру, що поліпшують відносини фірми з її оточенням.

2. Розподіл ресурсів, таких як фонди, технологічний досвід і управлінські таланти.

3. Досягнення ефективності внутрішньої координації діяльності підрозділів при розробці і реалізації стратегії.

4. Організація стратегічного передбачення.

Денис Ярковой, заступник генерального директора по розвитку і персоналові компанії "Ди-Стар" відзначає: "...Топ-менеджери умовно розділили компанію на операційну і стратегічну складові. В операційному ядрі з'явилися перші формальні механізми - система обліку і звітності, система фінансового аналізу і контролю. Ці нововведення істотно полегшували життя, але них було явно недостатньо для цілісного бачення компанії як системи, що здатна прийняти ідею топ-менеджера у виді стратегії, автономно переварити її і видати результат. Іншими словами, компанії потрібний був налагоджений і перевірений інструмент реалізації стратегій її розвитку. Тому вже в середині 2000 року ми почали задумуватися про стратегічне планування, що, на наш погляд, могло стати таким інструментом".

Процес стратегічного планування припускає формування відповідей на ряд питань:

1. Який наш бізнес?

2. Де ми знаходимося в даний час?

3. Які сильні і слабкі сторони нашого бізнесу?

4. Що перешкоджає і сприяє досягненню наших цілей?

5. Що можна почати?

6. Що варто почати?

7. Наскільки стійка наша стратегія до стратегічних змін?

Особливості стратегічного планування:

• Стратегічне планування носить адаптивний характер, плани повинні бути гнучкими, зовнішнього оточення, що пристосовуються легко до несподіваних змін.

• Стратегічний план повинний бути обґрунтований стратегічною базою даних.

• У стратегічному плануванні широко використовується принцип багатоваріантності.

Валерій Суксин, голова правління ЗАТ "Страхова група "ТАС" коментує: "Ми прийшли до висновку, що в питаннях упровадження системи стратегічного планування успіху можна досягти тільки при виконанні двох умов: перша умова - якщо заходу, зв'язані з плануванням, проводяться на регулярній основі, і друге - якщо планування носить колективний характер.

Значення стратегічного планування виявляється в наступному:

• Стратегічне планування дає основу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

• Стратегічне планування сприяє зниженню ризику при прийнятті управлінських рішень.

• Стратегічне планування сприяє створенню єдності між цілями і ресурсами підприємства.