Завдання № 16

Завдання 1. Охарактеризуййте методи оцінки індивідуального виконання роботи.

Методи оцінки працівника мають відповідати структурі підприємства, характеру діяльності персоналу, цілям оцінки, бути простими і зрозумілими; включати 5-6 кількісних показників, поєднувати письмові та усні завдання.

Рис. . Складові процесу оцінювання виконання роботи

Де літери п, м, к, р означають періодичність виконання, відповідно: «поточне», «щомісячно», «щоквартально», «раз на рік».

Рис. Система оцінювання виконання

Рис. Факторна модель індивідуального виконання роботи (за Стюартом, 1986 р.)

Рис. Модель управління виконанням Дж. Чалікоффа

Завдання 2. Обгрунтуйте психологічні техніки спілкування.

Спілкування - це взаємодія двох чи більше людей, що полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру, обмін діями і / та взаєморозуміння. У структурі спілкування можна виділити три аспекти: 1) комунікативний (обмін інформацією); 2) інтерактивний (обмін діями й організація взаємодії партнерів); 3) перцептивний (взаємне сприйняття партнерів зі спілкування і встановлення на цій основі взаєморозуміння).

Комунікативний потенціал особистості характеризує наявність успішного засвоєння та ефективного оволодіння комунікативною технікою спілкування. Володіння нею - важлива ознака професійної майстерності тих людей, чия робота безпосередньо пов'язана зі спілкуванням. Виходячи з цього, спеціалісти в галузі ділового спілкування називають характерні ознаки, які становлять, так би мовити, професійний портрет фахівця з точки зору володіння ним комунікативною технікою. Сукупність цих ознак входить до складу комунікативної професіограми і є основою теорії та практики ділового спілкування

Спілкування у своєму вербальному та невербальному виявах — явище загальнолюдське. Вербальне спілкування розгортається в конкретних обставинах, що мають назву комунікативної, або мовленнєвої ситуації. Параметри ситуації визначаються її складовими: ХТО — КОМУ — ЩО — ПРО ЩО — ДЛЯ ЧОГО — ДЕ — КОЛИ. Залежно від того, яку мету ставить перед собою адресант: поінформувати, переконати, створити настрій, вивести з рівноваги адресата чи просто згаяти час — він організовує своє мовлення, добирає відповідні виражальні засоби, способи побудови тексту, дотримується певної стратегії та тактики в комунікативній поведінці.

Учасники комунікативного акту поводяться по-різному, залежно від характеру комунікативної ситуації та її складових. Обирається різна стратегія і тактика спілкування, використовуються різні мовні й позамовні засоби вираження. Комуніканти відрізняються своїми постійними ознаками, які визначають їх комунікативний статус (стать, вік, соціальне становище, рівність, характер освіти, національність, віросповідання, місце праці) та змінними ознаками, які ще називають ситуативними (тобто це та роль, яку грає мовець у момент комунікативного акту). У кожній із цих ситуацій людина обирає не тільки свою модель поведінки, а й свій стиль і манеру спілкування. Комунікативні статуси і ролі бувають симетричними (наприклад: студент — студент), а також несиметричними (студент — викладач, пацієнт — лікар).

Завдання 3. Тести:

• Управління за цілями (МВО) можна застосувати:

в) в обох випадках;

• На етапі утвердження для індивіда першочерговим є задоволення таких потреб:

а) повага;

Укажіть кілька правильних відповідей.

• У процесі наростання стресу можна виділити такі фази:

в) наростання;

г) дезадаптації;

д) дезорганізації.

Дайте правильну відповідь «так» чи «ні».

4. Причинами міжособистісних конфліктів можуть бути:

а) ТАК;

б) ТАК;

в) НІ;

г) НІ;

ґ) ТАК.

5. Групові норми можна визначити як:

А) неформальні правила, які встановлюються групою з метою регламентування поведінки кожного з її членів;

6. До елементів захисної поведінки належать:

Б) раціоналізація;

7. На формування загальної поведінки впливають такі фактори :

Б) біопсихічні;

В) демографічні;

Д) економічні.

8. Основні чинники, що визначають ступінь згуртованості групи:

А) час існування групи;

Г) розмір групи.

9. Ознаками групового мислення за І. Дженісом є:

А) ілюзія одностайності;

В) віра у внутрішню етику групи (ілюзія моралі) ;

Д) поява в групі самопризначеного "охоронця однодумності".

10. Робоча (цільова) група - це:

А) група, яка складається з робітників організації, які об’єднуються поміж собою для досягнення певної спільної мети;