Методика підготовки та проведення

1. Вибір певної основної ідеї, що визначає весь зміст вечора.

2. Розподіл на хазяїв та гостей. Хазяї – це ті, хто підготував вітальню та активно в ній приймає участь.

3. Робота при підготовці вітальні в групах та по частинах при повній відсутності загальних репетицій дає ефект сюрпризу для кожного учасника. Навіть чисто спектаклеву частину готують окремо від інших. В результаті такої підготовки всім учасникам салону не менш цікаво подивитися та послухати, ніж гостям, так як їм далеко не все відомо про хід вітальні.

4. Чітко скоординований план салону знаходиться тільки в руках у керівника.

5. Збір гостей (15-20 хвилин) супроводжується музикою, достатньо тихою, мелодичною. Хазяйка (хазяїн) вітальні допомагає всім зручно розташуватися, кожного вітає, усміхається, здійснює „психологічне погладжування”.

6. Представлення гостей. Ведучий повідомляє, хто сьогодні буде присутніми на вечорі (які поети, композитори, художники, співаки та ін.). Якщо з`являється нова особа, то, в першу чергу, представляють його всім гостям. Потім кожний може сказати про когось декілька слів як довідкову інформацію, яка поглиблює знання про цю людину. Слова ці можуть бути дотепними, жартівливими, серйозними, веселими – тут головне – добре ставлення один до одного, психологічний клімат вітальні. Вже в момент представлення може зародитися ситуація пісні, якщо гість, якого представляють, добре співає та бажав би як візитну картку запропонувати пісню, - усі присутні йому підспівують. До вітальні запрошуються шанувальники того чи іншого автора, напрямку.

7. Хід вітальні. Далі йде пригадування минулого. Кожний гість несе в собі своє минуле як історію своєї особистості. Тематика вітальні визначає і тематику пригадувань: у музичній вітальні пригадують епізоди свого життя, які вплинули на їх пристрасті та інтереси, які пов`язані з музикою; у поетичній – те, що визначило сьогоднішній інтерес до поезії; у спортивній – випадки під назвою „Я та спорт” тощо. Тут не тільки читають вірші, виконують якісь твори, але й висловлюють думки, спорять, розмірковують, розповідають цікаві випадки з життя авторів, анекдоти. Гості співають, грають, танцюють, можуть розказувати випадки, які пов`язані з темою вітальні. Розповідаючи про себе, гість вже звільнюється від психологічної стиснутості, а коли йому вдається своїм жартом викликати сміх присутніх, він набуває впевненості у собі та психологічної свободи. Кожний бажаючий виступити може це зробити, заявивши про це тільки керівнику. При цьому потрібний дуже тонкий моральний та художній контроль з боку організатора та самої дитини, щоб це не було витівкою з метою насмішити, зіпсувати. Зазвичай такі витівки не проходять. Цьому сприяє атмосфера тріпотіння, цінності кожного учасника, який щось привніс до цієї вітальні, що для нього дороге та важливе. Кожний запрошений як гість може стати учасником дії: прочитати, зіграти щось, що має відношення до ідеї вітальні, відповісти на питання, а потім знову повернутися до залу глядачем. Але дуже важливо, щоб вітальня не перетворилася на звичайний концерт художньої самодіяльності.

8. Тепер настає момент дружніх сувенірів „Що я до вас приніс...”. Відповідно до назви вітальні дарується музика чи поезія, слайд чи повідомлення, порада чи листівка. Сувеніри дарують лише ті, хто бажає, - ніякого насильства, обліку та контролю бути не повинно.

9. Вітальню найчастіше завершує гра чи театр-експромт. Тематика вистав залежить від вітальні. Якщо поетична, то з історії написання поеми, п`єси тощо, із життя авторів. Але творча частина вітальні може бути складена з різних концертних номерів.

10. Завершується вітальня теж приємною музикою, словами вдячності, треба віддати належне та похвалити тих, хто організував цю зустріч.