Методика підготовки та проведення
спільні для будь-яких різновидів дискусії організаційно-педагогічні основи
Проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання (тобто такого, яке не має однозначної відповіді і допускає різні варіанти вирішення, зокрема протилежні).
Не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто – ні в тому чи іншому питанні.
У центрі уваги має бути ймовірний перебіг (Що було б можливим за тим чи іншим збігом обставин? Що могло б відбутись, якби...?) Чи були альтернативні можливості, дії?
Усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми.
Учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме.
Усі твердження учнів повинні супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: „Які факти свідчать на користь твоєї думки?”, „Як ти мислив, коли дійшов такого висновку?”.
Дискусія може закінчуватися як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.
Етапи підготовки до дискусії
Структура дискусії
Умови ефективності
Дискусія доцільна й ефективна тоді, коли вона виникає на основі знань учасників з теми, яка розглядається.
Бажана кількість учасників не більше 15 осіб, які розміщуються у формі кола, підкови. Якщо дискусія проводиться в більшій групі, учнів доцільно розподілити на 2 - 3 підгрупи.
Урахування вчителем у визначенні тематики дискусії вікових та психологічних особливостей старшокласників.
Ретельне планування дискусії.
Чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками.
Обов’язкове дотримання визначеного регламенту.
Протягом усієї роботи груп учитель тримає в полі зору три основних моменти: мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися; час, якого слід дотримуватися, щоб встигнути досягти визначеної мети; підсумки, які треба підбити, аби не втратити сенс самої дискусії.
Важливою є постановка питань. Характер поставлених питань прямо впливає на активність учасників дискусії.
залежність активності учасників дискусії від характеру поставлених питань
Типи питань |
Характер питання |
Рівень активності |
Відтворюючі, продуктивні |
потребують роботи пам`яті, наприклад: Які ... |
низький |
Описово-ілюстративні |
потребують вже не тільки роботи пам`яті, але вже і в певній ступені творчої уяв. Опишіть... |
середній |
Оціночні, які потребують розвернутого мотивування |
Докажіть... |
високий |
Парадоксальні |
потребують розвинутого асоціативного мислення, так як тому, хто відповідає на такі питання, слід виявити спільного ознаки та класифікувати на цій основі предмети, явища, поняття, які б, здавалося, не мають нічого спільного одне з одним: Що загального між шаховим конем, „мертвою петлею” та трикутником? Відповідь: усі ці предмети можна визначити однім поняттям – фігури |
дуже високий |
Проблемно-пошукові |
у більшій ступені сприяють розвитку дискусії. Проблемні питання формулюються, як правило, на основі протиріччя між знаннями, які мають учасники дискусії, та знаннями, які необхідно придбати для рішення нової задачі. Відповіді на такі питання потребують глибокого аналізу та оцінки |
найвищий |
Успішне проведення дискусії значною мірою залежить від керівника (ведучого)дискусії.
вимоги до керівника дискусії
