
- •Форми виховної роботи
- •Передмова
- •Методика підготовки й проведення
- •Аукціон літніх канікулярних порад (серйозних та жартівливих)
- •Методика підготовки й проведення Етапи підготовки до бесіди
- •Етапи проведення бесіди
- •Як перевірити свою готовність до бесіди
- •Сократівські бесіди
- •Умови ефективності проведення бесіди
- •Поради для проведення індивідуальної бесіди
- •Методика підготовки та проведення
- •Умови ефективності
- •Класифікація питань та завдань для інтелектуальних ігор
- •Приклади питань та завдань для інтелектуальних ігор.
- •Методика підготовки та проведення
- •Умови ефективності
- •Методика підготовки й проведення
- •Умови ефективності
- •Методика підготовки та проведення
- •Методика підготовки та проведення
- •Етапи підготовки до дискусії
- •Структура дискусії
- •Умови ефективності
- •Правила поведінки ведучого дискусію (керівника)
- •Правила поведінки учасників дискусії
- •Форми організації дискусії
- •Дискусія „Життєва позиція”
- •Методика підготовки й проведення
- •Умови ефективності
- •Методика підготовки й проведення
- •Умови ефективності
- •Методика підготовки й проведення
- •Методика підготовки й проведення
- •Методика підготовки й проведення
- •Умови ефективності
- •Технологія ктс (за і. Івановим)
- •Методика підготовки й проведення
- •Умови ефективності
- •Методика підготовки до конкурсу
- •Положення про проведення конкурсу (заходу)
- •Умови ефективності
- •Види конкурсів
- •Конкурсна програма „Рекорди Гіннеса” („я най...”)
- •Методика підготовки й проведення
- •Структура (сюжет) свята
- •Методика підготовки й проведення свята
- •Умови ефективності
- •Традиційні свята (святкові дні, офіційні державні)
- •Свята першого і останнього дзвоника
- •Обов’язкові елементи проведення свят
- •Умови ефективності
- •Використана література
- •Т.В.Гринько, с.Е.Зябрева Форми виховної роботи
Умови ефективності проведення бесіди
Важливу увагу при підготовці бесіди необхідно приділяти постановці питань, їх потрібно формулювати таким чином, щоб вони пробуджували активність кожного і робили неможливим формальні відповіді. Загальне питання повинно бути спірним, проблемним, а окремі повинні вимагати наведення прикладу, конкретного випадку, який можливо проаналізувати. Наприклад, з теми „Навіщо ми ходимо до школи?” можна запитати: „Якщо б у тебе був мільйон, продовжував би ти ходити до школи?”, „Чому багаті теж навчаються?”, „Навіщо ми вивчаємо різні предмети, наприклад, історію”.
У молодших класах бесіда повинна тривати протягом 15-30 хвилин, у старших – до 45 хвилин.
Щоб діалог був предметним і ефективним, наставник повинен:
знати |
проблему, склад учнів, літературу з теми, методику проведення діалогу |
вміти |
залучати учнів до діалогу, управляти, не відходити від головного, поглиблювати проблему, аналізувати, узагальнювати, робити висновки |
мати |
свою думку, натреновану пам`ять, авторитет, педагогічний такт |
забезпечити |
право кожної дитини на самостійне судження, порядок, встановивши правила: говорити тільки з дозволу ведучого, не кричати, не перебивати, не займатися сторонніми розмовами та справами, не ображати товариша, якщо навіть не згоден із ним |
не поспішати |
з висновками та повчаннями, з „правильними” відповідями |
володіти |
технікою активного слухання, психологічними прийомами |
Молодому вчителю необхідно здобути якщо не авторитет, то, по-перше, хоча б симпатію учнів, щоб вони бажали обговорювати запропоновані теми. Потім необхідно пробуджувати інтерес до теми якими-небудь попередніми питаннями, повідомленнями, зауваженнями. Далі – забезпечити психологічну безпеку учнів, свободу, яка виключає переслідування за відповіді, які не схвалюються.
Поради для проведення індивідуальної бесіди
Поставте мету: чого Ви хочете досягти у ході бесіди?
В залежності від мети складіть план бесіди: із чого починати, як буде йти бесіда, чим завершати.
Знайдіть час для особистого діалогу із співрозмовником.
Сядьте на одному рівні зі співрозмовником, так, щоб він добре бачив ваше обличчя і щоб йому було зручно з вами розмовляти.
Пам’ятайте, що перші 15 секунд спілкування закладають основу ставлення співрозмовника до Вас. Психологи рекомендують використовувати ім'я співрозмовника, посмішку, якийсь комплімент і інші прийоми підняття значущості співрозмовника.
Говоріть спокійним голосом. Співрозмовник набагато краще реагує на нормальний звуковий рівень, ніж на крик. Приємний голос діє заспокійливо і миротворче.
Використовуйте мовні приклади: повні, короткі, прості речення; мовні портрети, поширені речення, повторюйте те, що говорить співрозмовник і виправляйте його, але по суті.
Заохочуйте висловлення власних думок і суджень: „З чого б ти почав, якщо б тобі доручили.?”, „Що тобі заважає зробити так, як ти тільки що розповів?”.
Використовуйте навідні питання, такі, як, наприклад, „Як?”, „Що?”, „Чому?”, „Коли?”; уникайте закритих запитань, на які можна відповісти „Так”, „Ні”.
Відберіть слова, які описують ваші почуття. Розширте запас слів, які відображають щасливий стан: радісний, добрий, дружній, зраділий, задоволений, приємний, турботливий, спокійний. Розширте запас слів, які відображають сумний стан: зляканий, самотній, нещасний, сумний, розсіяний, тривожний, сердитий.
Уникайте абстрактних понять, використовуйте слова у притаманному їм значенні.
Будьте терплячим, проявляйте щиру зацікавленість у відповідях співрозмовника.
Слухайте, не перебиваючи.
Повторюйте ключові думки співрозмовника, нові теми відкладіть на інший час.
Дотримуйтеся часових рамок.
Фіксуйте основні моменти бесіди.
Проведіть самоаналіз бесіди: якість проведення бесіди, правильність постановки питань, поведінка співрозмовника тощо.
[6; 18, 118-121; 62, 199-200].
ВІКТОРИНА
вікторина – це цікава інтелектуальна гра, у процесі якої в визначеній послідовності (логічній, хронологічній) перед учнями ставляться питання, на які вони дають відповіді в усній або письмовій формі. У вікторині перемагає той, хто дасть найбільшу кількість правильних відповідей. Вікторина є самостійним видом позанавчальної роботи, також вона може проводитися на засіданнях гуртків, на вечорах, святах, у походах тощо.
В тлумачному словнику слово „вікторина” пояснюється як „гра у відповіді на питання, звичайно поєднані будь-якою загальною темою”. Щоб зацікавити учнів цією формою виховної роботи, можна розповісти історію виникнення вікторини, нагадавши, як 1 січня 1928 року у першому номері журналу „Вогник”, редактором якого був М. Кольцов, у рубриці „Вікно у світ”, де розміщувалися повідомлення про різні події останнього тижня, з`явилася інтригуюча об`ява: „Вікторина” - нова гра читачів „Вогника”. Не звернути увагу на це повідомлення не можна було вже хоча б тому, що воно - факсимільне відтворення тексту, який був написаний від руки, та саме тому це кидалося в очі. Журналом при неослабному ентузіазмі читачів було випущено 13 серій по 50 питань в кожній, а у вересні того ж року всі серії були видані окремою книжкою, яка мала назву „Вікторина”. У передмові, яку написав М. Кольцов, йшлося про нечуваний успіх гри: „пожежа” вікторини перекидається з „Вогника” до інших журналів та газет. „Комсомольська правда”, „Наша газета” у відповідь на прохання читачів стали проводити у себе за зразком „Вогнику” вікторину. Нова гра стає загальною.” Назву „вікторина” утворено від латинського слова „перемога” редакцією „Вогника” в надії, що гра допоможе читачам одержати перемогу у боротьбі за поширення свого розумового кругозору.
задачі: формувати інтерес учнів до занять; поширювати їхній кругозір; розвивати пам`ять та мислення учнів, творчу уяву, винахідливість, кмітливість;виявити здібності, інтереси учнів у різних галузях науки, техніки, мистецтва; сприяти придбанню досвіду з публічних виступів, ведення дискусії, стратегічної та тактичної поведінки особистості та команди в умовах, які змінюються тощо.
Вікторини за змістом класифікуються по видах: історичні, літературні, музичні, науково-технічні, морально-етичні та змішані, до яких включаються питання з різних галузей знань та людських відношень.
При проведенні вікторини можуть бути використані малюнки, фотографії, звукозаписи, демонстрації дослідів.