Методика підготовки й проведення Етапи підготовки до бесіди
Етапи проведення бесіди
І етап. Обґрунтування теми. Активізація уваги учнів із метою підготовки їх до передбаченого обговорення життєво важливої події, факту, явища, морального вчинку, ситуації. Цей етап можна назвати мотиваційним. Від того, як він буде здійснений, залежить рівень сприйняття учнями проблеми, що обговорюється, їхньої участі у процесі спілкування.
ІІ етап. Педагог пропонує учням першоджерело, матеріал для обговорення. В ролі першоджерела може бути розповідь, стаття, конкретний факт чи явище. Ведучи розмову на тему материнства, В.О. Сухомлинський у ролі першоджерела використовує давню українську легенду „Народження добра”.
Ш етап. Діалог з дітьми. Досвідчений, творчий педагог з метою активізації школярів використає елементи дискусії, методи переконання і прикладу, створить умови для розвитку дитячої уяви (намалювати уявну картину, уявити протилежну ситуацію). Щоб сильніше впливати на емоції дітей, можна також використати художні репродукції, фрагменти з музичних творів, відповідні діафільми тощо.
Роль вчителя в процесі здійснення цього етапу — сприяти вільному вираженню учнями своїх думок, підводити їх до самостійних висновків та обґрунтувань.
IV етап. Підведення підсумків. На цьому етапі особливу роль відіграє педагог, його заключне слово. Він узагальнює все висловлене, формулює на цій основі найбільш раціональне, з його точки зору, розв'язання обговорюваної проблеми, передбачає конкретну програму дій для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми.
Завершити бесіду, наприклад, на тему материнства можна біблійними моральними заповідями. „Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі”,— вчить біблійна моральна заповідь, яку продовжити можна таким християнським повчанням: „Чини іншим так, як би ти хотів, щоб в тих самих умовах інші чинили тобі”. Асоціюється з ними і моральна заповідь В.О. Сухомлинського: „Берегти матір — означає турбуватися про чисте джерело, з якого ти пив з часу свого першого дихання і будеш пити до останньої хвилини свого життя…”.
Для дітей дуже важливо, щоб їх відзначили за участь в обговоренні. Це заохочує їх до дальшої роботи, є стимулом для самовираження.
Як перевірити свою готовність до бесіди
Сократівські бесіди
Під час таких бесід відбуваються колективні роздуми над життєво важливою світоглядною проблемою. Відомо, що Сократ пропонував учням систему послідовних питань, відповіді на які приводили до істини. Той, хто веде сократівську бесіду в школі (це може бути вчитель чи учень), також задає учням питання, які вони обговорюють.
Питання для обговорення можна взяти із бесід Сократа і, безумовно, із сучасного життя:
Хто одержує більше задоволення: той, кому роблять добро, чи той, хто добро робить іншим?
Чи завжди треба докопуватись до Істини?
Що краще: синиця в руці чи журавель у небі?
Якій людині краще живеться – з совістю чи без неї?
Чи лишає дисципліна волі?
Чи добре живеться тому, у кого є все, чого він хоче?
Ким бути гірше: тираном чи тим, кого тиранять?
Їсти, щоб жити, чи жити, щоб їсти?
Чи можна поступитися совістю для одержання коштів на благородну справу?
У сократівській бесіді важливий початковий етап – розминка. Учням пропонується легка напівжартівлива вправа, щоб вони вчились задавати додаткові питання. Наприклад: чи потрібно солити їжу? Чи треба прокидатися і вставати рано? Чи варто ходити по землі босоніж? і т.і. Діти переконуються в тому, що навіть на найпростіше запитання не можна дати відповіді, не враховуючи конкретні умови. На дошці навколо такого питання з'являються стрілки, які вказують на необхідність попередніх відповідей на інші питання. Наприклад, щоб відповісти на питання „Чи варто вранці снідати?”, попередньо треба вирішити: „Кому – варто?”, „Коли – варто?” і т.д. Така весела вправа задає хороший емоційний тон наступній бесіді, знімає інтелектуальну напругу.
Коли емоційність бесіди досягає найвищої точки, її варто завершити, щоб запобігти втомлюваності учнів. Найкращий варіант фіналу – письмовий твір.