Методика підготовки й проведення

1. Затвердити раду справи з 4-5 учнів, які особливо цікавляться темою. На раду справи доцільно покласти наступні обов`язки: підбір разом із бібліотекою літератури, підготовку об`яви про диспут з указівкою плану диспуту та літератури до нього, розподіл між членами ради справи питань диспуту, в разі необхідності запрошення до диспуту гостей, які мають достатню уяву про поставлені питання та великий життєвий досвід (наприклад, викладача, бібліотекаря, письменника чи журналіста), оформлення приміщення. Корисно також організувати анкетування учнів із питань диспуту. Використання матеріалу анкет підсилить цілеспрямованість та результативність заходу.

2. Класний керівник здійснює загальне керівництво диспутом: допомагає в підборі ради справи, радить, як краще розподілити обов`язки між її членами, інструктує раду справи та кожного її члена з питань визначених обов`язків, контролює хід підготовки до диспуту, попередньо розмовляє із запрошеними. Особливу увагу йому необхідно приділити підготовці членів ради справи до виступів, так як від цього в значній мірі буде залежати загальний успіх. Виступаючим треба ознайомитися не з одним, а з рядом літературних джерел, добре розібратися в основних аспектах питання, що вивчається, з`ясувати різні точки зору з теми, підібрати необхідні приклади, поставити в своїх виступах проблеми для обговорення, викликати зіткнення різних позицій в їх рішенні, висловити свою думку. Класний керівник допомагає залучити раді справі всіх учнів до підготовки диспуту, пропонує достатньо широке коло джерел інформації: науково-популярну літературу, твори художньої літератури, публіцистику.

3. Час підготовки до диспуту досить тривалий – близько чотирьох тижнів.

4. Розмова на диспуті повинна вестись жваво, енергійно, тактовно. Ведучому необхідно уважно слухати виступи, виокремлювати головні думки, пропонувати для обговорення різні точки зору та в той же час спрямовувати диспут до необхідного русла. В ході обговорення можливі відхилення від наміченого плану, виникнення нових питань. І якщо ці питання, на думку ведучого та учнів, важливі, їх не можна обходити мовчанням.

Умови ефективності

• Диспут буде мати виховний ефект тільки за умови його ретельної підготовки.

• Необхідно продумати тему диспуту. Вона повинна бути актуальною та сформульована так, щоб викликати різні судження. Тема не повинна бути нав`язаною дорослими. У такому разі вона чи бойкотується школярами, чи вони беруть у ній пасивну участь. Найбільш продуктивний шлях пошуку теми – анкетування учнів („Які проблеми тебе особливо хвилюють?”). Аналіз відповідей дає можливість визначити, які у них інтереси.

Наведемо декілька тем, які можна вважати дискусійними.

• Як стати врівень із віком?

• В чому сенс життя?

• Кого можна назвати героєм ХХI століття?

• Почуття обов`язку та честі. Як їх розуміти?

• „Хочу та треба”. Як їх співвіднести?

• Чи треба готуватися до сімейного життя?

• Здоров`я та щастя. Чи є тут взаємозв`язок?

• Робота – це міра душі та характеру. Чи згодні ви з цим?

• „Робити кар`єру” – чи співзвучне це нашому часу?

• Чи є проблеми у сучасної молоді? Які вони?

• Чи все в мистецтві, в молодіжних ансамблях тощо – передове?

• Що таке сильна Україна?

• Громадянський обов`язок юнацтва. В чому проблеми його виконання?

• Які нам потрібні молодіжні об`єднання?

• Особиста гідність. Що це значить?

• Істинна дружба, яка вона?

• Що таке культура мови? Чи є лихослів`я проблемою?

• Ким бути та яким бути?

• „В людині все повинно бути прекрасним” (А.Чехов). Чи актуальна ця думка сьогодні?

• Визначення системи питань. Активність диспуту значною мірою забезпечується також тісною взаємодією пам'яті й мислення. Щоб така взаємодія відбулася, потрібно: ставити запитання, які б спонукали роботу думки, тобто питання мають бути гострими, актуальними, з елементами новизни; виносити на обговорення найважливіші запитання проблеми, оскільки поверховий розгляд питань розпорошує увагу. При їх підборі необхідно пам`ятати, що не підходять питання, на які можна дати лише однозначну відповідь. Не сприяють також розвитку полеміки надто загальні за змістом питання. Наприклад, до теми „Здоров`я та щастя. В чому їх взаємозв`язок?” недоцільне питання „Що таке здоров`я?”, а питання типу: „Чи для всіх однакове мірило щастя?”, „Існує прислів`я „Здоровий жебрак щасливіший за багатого короля”. В чому її сенс?” – викликає різні судження. Питання, які ставляться підліткам, повинні бути максимально конкретними, тому при підготовці диспуту окремі моральні категорії треба їм пояснити. Наприклад: „Що значить бути гуманними в наші дні?”. Тема дуже реальна, але підлітки повинні розуміти само поняття „гуманізм”.

• Дуже важлива реклама наступного диспуту. На видному місці вивішуються тема та питання, які її конкретизують, можливо, рекомендований список літератури.

• Допоможе ознайомлення майбутніх учасників із правилами диспуту (готується пам`ятка).

пам`ятка для учасника диспуту (варіант 1)

1. Не бійся виступати першим. Якщо у тебе є про що повідати людству, тим швидше воно про це взнає. Якщо абсолютно немає, що сказати, намагайся потрапити до числа ораторів, які за браком часу від виступу відмовляються.

2. „Обстрілюючи” своїх супротивників, не ховайся за пам`ятники відомих людей. Їх не для цього ставили.

3. Говорячи від імені свого колективу, пам`ятай, що колективна нескромність аніскільки не краща за особисту.

4. Не починай ніколи свій виступ словами: „Друзі, я дуже хвилююсь”. Якщо твоє хвилювання допоможе тебе виступити блискуче, не потрібно заздалегідь розкривати секрети. Якщо воно, навпаки, зашкодить, у такому разі уже ніщо не допоможе.

5. Добирай розумні цитати для виступу, стеж за тим, щоб твої особисті думки не звучали надто великим контрастом до наведених цитат.

пам`ятка для учасника диспуту (варіант 2)

1. Перш ніж сперечатися, обміркуй, про що буде суперечка.

2. Вмій слухати свого опонента, не перекручуй його думки та слова.

3. Пам`ятай: кожний має право на свою думку, але якщо ти доказав фактами помилковість іншого, залишайся стриманим та не виражай відкрито радості своєї перемоги.

4. Усякого роду образи на диспуті виключені.

5. Якщо хтось доказав помилковість твоєї думки, май мужність визнати правоту його суджень.

6. Головне в диспуті: слова, логіка, факти, а не міміка, жести та вигуки.

7. Суперечка обов`язково повинна закінчитися висновками, підведенням підсумків.

   • Уміла дискусія – майже мистецтво. Успіх її багато в чому залежить від ведучого. Дуже важливо підібрати ведучого диспут та підготувати його. Якщо їм стане дорослий – учитель, класний керівник, який має авторитет, хтось із запрошених - це кращий варіант. Ведення диспуту – складна справа. Тут потрібні не тільки ерудиція та здібності керувати диспутом, але перш за все великий життєвий досвід. Однак ведучим може бути лідер класу чи той, хто вміє швидко орієнтуватися в суперечці. Іноді має рацію запросити на роль ведучого фахівця в тій чи іншій галузі: бібліотекаря, політика, психолога та ін.

поради ведучому диспут

Доцільно розпочати диспут так, щоб одразу зацікавити його учасників. Викликати інтерес можуть:

а) яскраве вступне слово ведучого;

б) виступ представників двох чи навіть трьох сторін, які сперечаються;

в) читання афоризмів;

г) висловлювання сучасників;

д) дані соціологічного опитування з проблеми.

Наприклад, обговорюється дуже хвилююче питання: „В чому громадянський обов`язок юнацтва?” Можна почати, зачитавши цитату з Конституції України: „Захист Вітчизни є обов`язком громадянина України”. Потім оголосити дані військового призову, які , на жаль, говорять, що багато призовників знаходиться в розшуку, ухиляючись від служби. В чому причини? Далі починається серйозна розмова про те, яких заходів треба вжити державі, урядові, юнакам для вирішення цього важливого питання.

Основна частина диспуту

Ведучий повинен уловлювати найтонші нюанси у настрої та поведінці учнів, тактовно давати можливість вислухати різні точки зору, спрямовувати зусилля тих, хто сперечається, на вирішення основних понять диспуту, не дозволяючи відхилитися від проблеми. Але керівництво ведучого – це дуже важливий психологічний маневр, який ні в якому разі не повинен проявлятися в категорії зауважень типу: „Це демагогія”, „Вірно!”, „Невірно!”, „Звичайно, кожний з тобою згодний”. Тобто не можна переривати судження виступаючих чи давати оціночні судження їхнім виступам. Це знижує активність членів диспуту („Про що сперечатися, якщо все вирішує дорослий”).

Заключне слово

Під час обговорення основної теми диспуту звичайно виникає немало питань, які мають опосередковане відношення до неї. Ведучий дає на них ґрунтовну відповідь, а потім підводить підсумки. Заключне слово не повинно носити формальний характер. Вважаємо, що воно повинно бути яскравим та переконливим, вказувати на вірне рішення даної проблеми, спиратися на найбільш цікаві виступи членів диспуту. Досвід показує, що емоційно забарвлене заключне слово може стати основним моментом в роботі учнів з самовиховання, стимулювати потребу до самоаналізу чи серйозно підготуватися до суперечки з наступної проблеми.

[19; 23; 31; 47; 52, 72-80; 56].

ЕСТАФЕТА - „РОМАШКА”

Естафета -„ромашка” (естафета із фр. „змагання спортивних команд з зміною учасників на дистанції і з почерговою передачею умовленого предмета”) - гра-огляд, учасники якої придумують один для одного веселі завдання-імпровізації та по черзі показують свої рішення-експромти, форма художньо-естетичної КТС.

задачі: формувати потребу радувати інших людей своєю творчістю; згуртовувати колектив; розвивати мовлення, увагу, фантазію, пам'ять, емоційну сферу та творчі здібності учнів; формувати вміння працювати в колективі.