Дискусія „Життєва позиція”

Мета: згуртувати колектив, виявити загальне й особливе в уявленнях учнів; стимулювати формування життєвої позиції у процесі визначення й аргументації своєї точки зору; розвивати мову, мислення, пам'ять, увагу, емоційно-вольову сферу; розширити уявлення учнів про цінності за допомогою порівняння своєї позиції з точкою зору товаришів.

Домашнє завдання: учні готують цитати з книг, фільмів, вислови друзів й знайомих, що відображають їх життєве кредо (уявлення про життя, про людину, про ті чи інші цінності). Кожна теза занотовується на окремій картці, які розмножуються для всіх учасників дискусії.

Дискусія базується на основі розбору суджень учнів.

Підготовка. Стільці ставляться у коло, створюється простір для вільного пересування по аудиторії. Атмосфера дискусії має сприяти відкритому спілкуванню, підкреслювати незвичність того, що відбувається (ласкаві слова на дошці або плакатах, квіти у центрі кола, талісман групи, інші незвичні ідеї).

Варіанти суджень, які підготовлені учнями:

• Треба любити людину не за зовнішню красу, а за внутрішній світ, за добру душу.

• „Ти маєш зробити добро зі зла, тому що його більше ні з чого зробити"( брати Стругацькі).

• Самотність – це моє Я.

• Ніколи не втрачай надії – це останній ключ, якій відкриває двері.

• Мудреці правлять непомітно.

• Особистістю не народжуються, а стають.

• Витримати все, жертвувати усім заради досягнення цілі.

• Не треба ставитися до життя занадто серйозно, живим із нього не вийдеш.

• У житті як у граматиці: виключень більше, аніж правил.

Основні етапи дискусії

1. На початку зустрічі учасники продивляються картки із фразами, які підготовлені ними вдома (викладач також пропонує 10-15 цитат), і обирають найближчі для себе.

2. Потім кожний учасник анонсує обрані фрази (1-3), аргументує свою точку зору.

3. Фрази, які частіше повторювались або викликали найбільший інтерес, беруться за основу формування мікрогрупи (від 3 до 5 осіб). Кожна група створює „філософський етюд”, який би відображав загальний зміст фрази. Час на підготовку – 7-10 хв.

4. Презентація „філософських етюдів”, питання до авторів.

5. Підбиття підсумків дискусії.

6. Груповий аналіз. Одна з форм проведення - методика незакінченого речення („Сьогодні я замислився про...”) (усно або письмово), а наступну зустріч почати з результатів аналізу письмових відповідей.

„Як ви розумієте місце й роль молодої людини в сучасному суспільстві?”

Питання для обговорення:

1. Що потрібно, щоб стати врівень з епохою?

2. Що означає „відповідати духові часу”?

3. Що значить „вміти жити”?

4. Від чого залежить активна й пасивна позиція людини в житті?

„Що означає будувати життя, перебудовувати життя і „прилаштовуватися” до життя?”

Питання для обговорення:

1. Що, на ваш погляд, характеризує найшановнішу людину й людину, яка не гідна поваги?

2. Від чого залежить активна і пасивна позиції людини в житті? Як ви ставитесь до поняття „вибитися в люди”?

3. Чи можна бути корисним суспільству, не маючи мети в особистому житті?

4. Як з`являються невдахи?

[2, 284-289; 11, 135-136; 14, 96; 25; 27, 120; 37; 42;48;50, 72-80; 62, 202-204; 67; 68].

ДИСПУТ

диспут (від лат.disputare – розмірковувати, сперечатися) – публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему, передбачає зіткнення різних, інколи прямо протилежних точок зору. Це обговорення будь-якого питання, проблеми з метою правильного їх розв`язання. Цінність диспуту перш за все полягає в тому, що в процесі його проведення проявляються моральні, вольові та інші позитивні якості підлітків, юнаків та дівчат.

Молодь хвилюють багато питань: щастя, любов, проблеми батьків та дітей, побудови демократичного правового суспільства, взаємовідносини статей тощо. Диспути стимулюють самовиховання, активність та самостійність суджень, ініціативу, збагачують учнів духовно, привчають їх глибше вникати до морально-етичних та політичних проблем, мотивів поведінки своїх однолітків, сприяють розвитку критики та самокритики, культури мовлення, логіки мислення.

К.Д. Ушинський вважав кращими ліками від пересичення, нудьги, байдужості виключення однобокості в роботі з дітьми, їх вихованні та навчанні. Він радив вихователям звертати увагу на розбіжність або схожість уявлень, що „відкриває самому учневі можливість цілковито самостійно чи з необхідною допомогою (чим менше допомоги, тим краще) долати протиріччя та вивести нову істину”.

Диспут – це форма проведення заходу, при якій усі учні мають можливість прийняти участь у ньому.

Залежно від рівня підготовки аудиторії використовуються такі варіанти диспутів, як диспут-лекція, власне диспут, диспут-конференція, диспут-дискусія.

задачі: сприяти формуванню знань учнів, перетворенню їх на переконання, оскільки в суперечках пропонується не згадувати щось, а міркувати, шукати аргументи, докази своїх тверджень, і, якщо учень довів та утвердив свої думки під час диспуту, то вони здебільшого стають його переконаннями і стійко закріплюються в пам'яті. виробляти їхнє вміння пов'язувати теорію з практикою життя, аналізувати реальні політичні процеси і явища; уміти з повагою ставитися до поглядів учня.