Форми організації дискусії

„дерево рішень”

Обговорення питання може здійснюватися за методикою „дерево рішень”, яка використовується для раціоналізації процесу прийняття рішень в ситуації, коли неможливо дати простої, та однозначної відповіді на поставлену задачу. Дана методика використовується також при аналізі ситуацій та допомагає досягти повного розуміння причин, що привели до прийняття того чи іншого рішення в минулому. Ця методика дозволяє учням краще зрозуміти механіку прийняття складних рішень, „переварити” суперечливі дані. Вона допомагає викладачеві з великою точністю в ненав'язливій формі оцінити рівень базових знань та ступінь підготовленості учнів.

Учасники обговорення детально аналізують всі можливі варіанти рішень та вписують у колонки переваги та недоліки кожного з них, а також ті проблеми, які вони можуть за собою викликати. Під час обговорення учасники заповнюють таблицю:

проблема

Варіант 1		Варіант 2
Переваги	Недоліки	Переваги	Недоліки

методика проведення обговорення

1. Спочатку викладач ставить завдання для обговорення.

2. Учасникам дається базова інформація з проблеми, історичні факти тощо (це також може бути частиною домашнього завдання напередодні обговорення).

3. Викладач поділяє учнів на групи по 4 - 6 осіб. Кожна група отримує таблиці та фломастери. Викладач визначає час на виконання завдання (10-20 хв.).

4. Працюючи в групах, учні заповнюють таблицю, записуючи в колонки переваги та недоліки кожного варіанта, та приймають рішення з проблеми.

5. Представники кожної групи розповідають про результати. Викладач може порівняти отримані результати.

дискусія в стилі телевізійного ток - шоу

Метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Дискусія в стилі телевізійного ток - шоу надає можливість чітко виразити різні точки зору із заданої теми. Ведучий оголошує тему дискусії та пропонує учням коротку розповідь або перегляд відеофрагмента з досліджуваної проблеми. Потім запрошує висловитися на запропоновану тему „запрошених” і надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або поставити запитання „запрошеним” не більш 1 хв. „Запрошені” мають відповідати якомога коротше і конкретніше. Ведучий також має право ставити своє запитання або перервати виступаючого через брак часу. Не слід забувати, що „запрошені” мають бути компетентними у обраній сфері й добре підготовленими до конкретної бесіди. Важливо також, щоб особистісні якості „запрошених” не відволікали увагу від теми дискусії та щоб усі учасники мали рівні можливості висловити свою точку зору (виступ не повинен тривати більше 2 - 3 хв.). Ведучий має слідкувати , щоб учасники дискусії не відхилялися від означеної теми. Тривалість дискусії не повинна перебільшувати 1,5 години.

методика проведення дискусії у стилі ток - шоу

Підготовчий етап

1. Визначте тему дискусії та повідомте її учасникам (бажано в формі дискусійного питання).

2. Запросіть чи виберіть із числа класу основних учасників – 3 - 5 „запрошених”.

3. Попросіть учнів придумати запитання до експертів та визначитись зі своєю позицією щодо поставленого запитання.

4. Придумайте назву ток - шоу й оберіть ведучого.

5. Організуйте аудиторію по типу студії (учні – „глядачі” сідають півколом біля експертів).

6. Обговоріть умови проведення дискусії (тривалість виступів і т.і.).

Хід дискусії

1. Ведучий називає тему і відрекомендовує „запрошених”.

2. Ведучий повідомляє правила проведення ток – шоу:

   • Усі учасники дискусії говорять коротко та конкретно.

   • Надавати слово може лише ведучий.

   • Ведучий може зупинити виступаючого, який перевищив ліміт часу.

   • Виступ „запрошених” (по 2 - 3 хв. кожен).

   • Учні ставлять запитання „запрошеним” чи роблять повідомлення (не більше 1 хв.).

   • „Запрошені” ставлять один одному запитання.

3. На завершення дискусії ведучий підводить підсумки, дає стислий аналіз висловлювань „запрошених”.

обговорення у формі дебатів

Дискусія у формі дебатів може бути використана, якщо обговорюється складна чи суперечлива проблема, думки учасників уже чітко визначені й різко різняться одне від одного.

Мета використання цієї форми дискусії – навчити дітей висловлювати свою точку зору спокійно, у дружелюбній манері й формі. Учасники дискусії мають навести аргументи „за” чи „проти” ідеї, яку обговорюють, й переконати опонентів у правильності своєї позиції та схилити їх до думки змінити свою позицію Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувались спокійно.

Час виступу кожного учасника під час дебатів обмежений однаково для всіх. Якщо обрали таку форму проведення дискусії, треба бути готовими до того, що оцінки багатьох учасників будуть носити суб’єктивний характер. В умовах сучасної демократії телевізійні дебати стали однією з найбільш поширених форм знайомства виборців із кандидатами під час проведення виборчих кампаній.

методика проведення дискусії

Підготовка

1. Повідомте учням тему дебатів.

2. Об'єднайте учасників у групи (кількість груп залежить від кількості можливих точок зору на проблему). Учасники або самі вибирають, яку точку зору вони будуть відстоювати, або розподіляються по групах за жеребом.

3. Підготуйте й роздайте чи поясніть, де знайти інформацію з теми дебатів. Учасники повинні підготуватись заздалегідь.

4. Підготуйте аудиторію.

Хід дебатів

1. Оголосіть тему дебатів і відрекомендуйте групи.

2. Нагадайте правила ведення дискусії.

3. Визначте час і порядок проведення дебатів. Наприклад, на підготовку в групах можна виділили 15 хв., на виступ кожної групи – 10 хв. (кожна група має право на три виступи: обґрунтування своєї позиції і дві відповіді на виступи та питання інших груп), на загальну дискусію - 15 хв. Представники груп виступають почергово.

4. Під час підготовки група повинна розподілити ролі й вирішити, як краще використати відведений для виступів час. Представники однієї групи можуть ставити питання представникам інших груп, а також коментувати аргументи своїх опонентів. Групи можуть використовувати малюнки, схеми та інші наочні посібники. Представники груп повинні домовитися про черговість своїх виступів.

5. Ведучий починає дебати, надає учасникам слово, строго стежить за регламентом.

6. Для оцінки виступів учасників дебатів можна запросити суддів.

7. Якщо було завдання знайти спільне рішення, то після дискусії можна провести голосування. Підбийте підсумки, а якщо були судді – надайте їм слово.

обговорення у формі „мозкового штурму”

„мозковий штурм” – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень із конкретної теми.

Принцип „мозковий штурму” простий. Ви збираєте групу людей, ставите їм задачу, проблему, яку треба розв’язати, та просите всіх учасників обговорення висловлювати свої думки з приводу рішення цієї задачі.

Як доводить практика, шляхом „мозкового штурму” лише за декілька хвилин можливо отримати декілька десятків ідей. Кількість ідей не є самоціллю, а лише слугує основою для вироблення найбільш розумного рішення. У „мозковому штурмі” без якогось тиску мають прийняти участь всі присутні. На думку спеціалістів, „мозковий штурм” можна вважати вдалим, якщо п’ять-шість ідей, які виказані під час першого етапу, послужать згодом базою для потенційних рішень проблеми.

методика проведення дискусії

1. Ведучий обирає тему дискусії й запрошує учасників.

2. Ведучий ставить учасникам „мозкового штурму” задачу, розповідає про його правила:

   • мета „штурму” – запропонувати та зібрати якомога більше ідей вирішення задачі або проблеми;

   • заставте працювати свою уяву: не відкидайте ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

   • можете подавати скільки завгодно ідей або розвивайте ідеї інших учасників;

   • не обговорюйте, не критикуйте висловлення інших, не намагайтеся давати оцінку запропонованим ідеям.

3. Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, що виникають. Під час обговорення він встановлює порядок виступів, намагається залучити до дискусії всіх присутніх, стежить за тим, щоб усі учасники мали рівні можливості висловити свою думку. При порушенні будь-ким з учасників правил проведення „мозкового штурму” ведучий негайно втручається до обговорення. Перший етап продовжується доти, поки з'являються нові ідеї.

4. Ведучий оголошує коротку перерву, щоб учасники перестроїлись на критичний лад мислення. Після перерви починається другий етап. Тепер учасники „мозкового штурму” групують і розвивають ідеї, які висловлені під час першого етапу (причому список ідей можна роздрукувати та роздати учасникам). Коли ідеї розсортовані по групах, учасники приступають до їх аналізу, вибираючи з великої кількості лише ті, які, на їхню думку, можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання.

Тепер ведучий може підвести підсумки дискусії. Він питає у учасників, чи намагались вони діяти у командному ключі під час пошуків рішення. Якщо „мозковий штурм” не приніс бажаного результату, слід обсудити причини невдачі.

дискусійні гойдалки

дискусійні гойдалки – форма групової діяльності дітей, ефективний засіб у розв’язуванні групових конфліктів методом аналізу.

Тематичне поле „дискусійних гойдалок” необмежене. Предметом обговорення на „дискусійних гойдалках” може бути все, що оточує учня, займає його, що з ним відбувається: канікули, книга, тварини, батьки, уроки, музика..., а також лихослів’я, бійка, підкуп, приниження... Можуть обговорюватися ситуативні питання, проблемні питання, конфліктні колізії, філософські категорії, емоційні відношення.

Перші „дискусійні гойдалки” можуть мати попередньо оголошені правила поведінки: правило одного голосу; правило плюралізму; правило делікатності тощо. У подальшому, коли форма проведення буде засвоєна й стане традиційною, правила поведінки не оголошуються, перетворюючись у природну поведінку.

Час проведення „дискусійних гойдалок” залежить від віку та інтелектуальної підготовки учасників, наявності в них досвіду колективних роздумів. Діти 5-6 класів активні під час „дискусійних гойдалок”, але ж їх „товчки” короткі та слабкі: вони промовляють фрази неповні, думку оформлюють погано. Старшокласники непоспішні та не прагнуть обов’язково щось сказати – „нажати на дошку”, адже їх судження цікаві, глибокі, несподівані, і тому „гойдалки” злітають „високо” та „польоти” їх довші.

методика підготовки й проведення

„Дискусійні гойдалки” - імітація гойдалок, що розкачуються: два партнери почерговими товчками на дошку розкачують „гойдалки”; чим сильніше товчок, тим вище зліт „гойдалок”.

Партнери – 2 групи учасників, які сидять друг проти друга. Після того як запропоновано питання для обговорення, вони почергово від кожної групи висловлюють судження з пропонованого питання – „гойдалки” починають свій рух.

Ведучий заохочує, коректує, направляє, підсилює висловлювання дітей, підтримує хід дискусійних „гойдалок”, поки не зрозуміє, що сили учасників вичерпані. Він зупиняє „гойдалки”.

Ведучий задає ритм розмові, підтримує ігровий елемент форми, іноді коментує хід дискусії, підтримуючи учасників у їхніх зусиллях. Також він сприяє збереженню піднесеного рівня, спостерігаючи, щоб „гойдалки” не „повзли по землі”, а возносились у осмисленні суті явищ життя.

Діти ставлять свої питання для обговорення. Іноді „дискусійні гойдалки” виникають спонтанно. „Нехай всі скажуть, що вони думають з цього приводу!” – заявляє лідер групи. Якщо ведучий поряд, то легким коректуванням він придає гарячому обговоренню форму „дискусійних гойдалок”, обумовивши ритм, черговість висловлювань, а головне – загальну гласність, отже, найбільшу об’єктивність та справедливість.

Якщо питання, яке обговорюється, надзвичайно складне, можна придати „гойдалкам” альтернативний характер: партнери „справа” завідомо щось стверджують, а партнери „зліва” – заперечують. Наприклад: „Я не боюся говорити правду, тому що ...” – починає одна сторона; „А я боюся говорити правду, тому що ...” – відповідає інша. Або: „Етикет необхідний у житті людини, так як ...” та „Етикет зовсім не потрібний людині, так як ...”.