1.4. Державно-правовий механізм регулювання підприємництва.

Держава повинна надавати гарантії суб'єктам підприємницької діяльності. Державні гарантії в Україні поділяються на загальні і майнові.

Загальні гарантії полягають у тому, що держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Також держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищаючи споживачів від проявів конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Майнові гарантії передбачають недоторканість майна і забезпечення захисту права власності підприємця.

Державне регулювання підприємництва забезпечується за допомогою спеціального державно-правового механізму, який складається з:

- організаційно-структурних формувань;

- адміністративно-правових засобів впливу на відносини, що складаються в даній сфері.

Організаційно-структурні формування - це виконавчо-розпорядчі органи держави і місцевого самоврядування, наділені управлінськими повноваженнями у сфері підприємництва. На практиці відомо два таких органи:

- спеціально створені для реалізації державної політики у сфері підприємництва, наприклад, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва;

- ті, що виконують регулюючі функції у сфері підприємництва поряд з іншими функціями державного управління, наприклад, МВС України здійснює видачу ліцензій на такі види підприємницької діяльності, як виготовлення і реалізація спеціальних засобів, споряджених речовинами сльозоточивої дії; виготовлення, ремонт та реалізацію спортивної вогнепальної зброї.

Адміністративно-правові засоби - акти управління, призначені для регулювання відносин у сфері підприємництва. До них належать: Конституція України, закони України, укази та інші акти Президента України, нормативні документи Кабінету Міністрів, акти міністерств, інших органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Розвиток підприємництва і формування механізмів його підтримки базується на конституційних нормах, ряді законів, а також на спеціальному законодавстві по окремим видам та формам підприємницької діяльності.

Піраміду нормативних актів, які регулюють підприємницьку діяльність, очолює Конституція України, а базовими законодавчими актами в ієрархічній структурі законодавчої бази є Цивільний і Господарський кодекси України, в яких визначені найбільш загальні положення підприємницької діяльності: принципи, суб'єкти, обмеження, відповідальність. Відносини, пов'язані з обмеженням підприємницької діяльності регулюються також іншими законодавчими актами, серед яких спеціальні закони (наприклад, Закони України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» тощо). Вони регулюють різні відносини суб'єктів підприємницької діяльності, організаційних форм, які виникають в рамках базового закону. До інших законодавчих актів також відносяться підзаконні нормативні акти - положення, інструкції та інші документи різних органів державної влади, в яких встановлюються або скасовуються ті чи інші норми в межах компетенції цих органів. Наприклад, Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

Але саме по собі існування законодавчої бази, кількість нормативних документів не є свідоцтвом створення сприятливих умов для розвитку підприємництва. Відомо, що за період з 1990 по 1998 роки прийнято більш ніж 1200 законодавчих актів, включаючи Укази Президента України і декрети Кабінету Міністрів. Але в цей же час прийнято близько 500 законів про внесення змін в діюче законодавство, більшість яких стосуються сфери підприємництва. Так за роки існування Закону України «Про підприємництво» до нього було внесено 23 зміни, а в Закон України «Про підприємства в Україні» - 33. Нарешті, 1 січня 2004 року ці обидва закони втратили чинність і, як було вказано раніше, базовими законодавчими актами зараз є Цивільний і Господарський кодекси, які набули чинності 16.01.2003 р., і в які вже внесено 8 і 4 зміни відповідно.

Характеризуючи в цілому законодавство в сфері підприємницької діяльності, необхідно вказати на його нестабільність, декларативний характер більшості положень, практичну відсутність механізмів реалізації, спроби місцевих органів влади власної нормотворчої діяльності.

Регулювання підприємницької діяльності з боку сучасної української держави зводиться до створення нормативно-правового «коридору» для її функціонування, контролю за дотриманням та інформуванням населення відносно законних «правил гри» в підприємництві. Загальним фактором підвищення соціальної ефективності підприємництва є вихід підприємницької діяльності з тіньового сектора суспільного виробництва. На думку Є. Марчука, влада створила умови, в яких підприємцеві невигідно бути чесним і законослухняним. «Фактично українські закони заохочують кримінальну економіку. Суворо слідувати букві закону для нинішніх підприємців означало б погубити свій бізнес - такі сьогодні податки в Україні. Тому переважна більшість підприємців вимушена порушувати закон. Це робить їх легко вразливими для кримінальних структур, розширюючи таким чином владу останніх».

Підтримка державою підприємницької діяльності повинна вбачатися передусім у: формуванні ринкової інфраструктури, яка б забезпечувала соціально ефективне функціонування підприємництва і перешкоджала б його тінізації, розробці і, головне, реалізації державних і регіональних програм підтримки підприємництва в пріоритетних напрямках соціального і науково-технічного прогресу; забезпеченні фінансово-організаційної, матеріальної та інформаційної підтримки продуктивного підприємництва; підвищенні ролі недержавних структур (союзів, товариств, асоціацій, фондів) в координації підприємницької діяльності на соціально-конструктивні цілі; забезпечення правового захисту суб'єктів і структур підприємницької діяльності; використанні зарубіжного досвіду і практики підтримки підприємництва з боку державних органів (наприклад, Адміністрації малого бізнесу та її регіональних органів в США, Агентства малого і середнього підприємництва Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості Японії, палат ремесел Німеччини і Франції).