Тема 8. Облік запасів

Лекція 12. Методологія обліку запасів

1. Економічний зміст, класифікація та оцінка запасів

2. Документальне оформлення руху запасів

3. Облік запасів на складах та його зв’язок з обліком у бухгалтерії

1.Економічний зміст, класифікація та оцінка запасів

Категорія „запаси”, яка, здавалося б, більше притаманна для сфери матеріального виробництва, широко використовується і в бюджетній сфері, основним продуктом діяльності якої є послуги.

Загалом під запасами слід розуміти засоби, які ще не задіяні у виробничому процесі і які забезпечують його безперервність.

Сутність запасів, їх офіційне тлумачення та застосування в бюджетній сфері на відміну від госпрозрахункових підприємств, які користуються П(С)БО 9 "Запаси", визначено спеціальною інструкцією, затвердженою Державним казначейством України 8.12.2000 року

Запаси — це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очіку­ється, протягом одного року.

Завданнями обліку виробничих запасів є:

- правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху за вибуття запасів;

- контроль за збереженням і рухом запасів на складах;

- контроль за раціональним використанням запасів і дотри­манням норм їх використання;

- забезпечення всіх рівнів управління інформацією про наяв­ність і рух запасів.

Основними передумовами виконання цих завдань є економіч­но обґрунтована класифікація та оцінювання запасів, нормування їх залишків, чітка організація матеріального постачання й склад­ського господарства.

За функціональною роллю в господарській діяльності бюджет­них установ запаси поділяють на такі групи:

1. виробничі запаси;

1. тварини на вирощуванні та відгодівлі;

2. малоцінні та швидкозношувані предмети;

3. матеріали та продукти харчування;

4. готова продукція;

5. продукція сільськогосподарського виробництва.

Кожна група має відповідну кількість підгруп.

Кожному найменуванню, сорту та розміру запасів присвоюється числовий код номенклатурний номер) із семи знаків: перші три- субрахунок, четвертий – група, три останні – порядковий номер у групі.

Запаси у бухгалтерському обліку установ, у тому числі одержані та пере­дані безоплатно встановленим чинним законодавством порядком, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на первісну вартість, справедливу та відновлювальну.

Балансова вартість — це вартість запасів, за якою вони відображаються у балансі.

Первісна вартість — це вартість придбання, одержання, виготовлення запасів.

Справедлива вартість — первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно.

Відновлювальна вартість — це змінена первісна вартість запасів після проведення їх переоцінки.

Внаслідок впливу зовнішньоекономічних факторів та інших причин в практиці виникає питання зміни вартості придбаних запасів і наближення її до реальної, або так званої переоцінки. Переоцінка запасів установи може здійснюватися на виконання нормативно-правових актів України (якщо такі будуть запроваджені) або за ріше­нням керівника установи (якщо запаси морально застарілі та у зв’язку з трива­лим часом їх перебування на збереженні в установі, їх первісна (справедлива, відновлювана) вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, придба­них пізніше).

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.

Переоцінка запасів установи здійснюється комісією з переоцінки, яка при­значається наказом керівника установи і до складу якої входять: заступник ке­рівника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник (в установах, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не перед­бачена - особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку), керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтерія­ми) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують запаси, особи, на котрих покладена відповідальність за збереження запасів та інші посадові особи (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запасів і вста­новлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нову ціну, не потрібні. Ціни на однотипні предмети встановлюються однаковими в межах однієї уста­нови. За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.

Відповідальність за організацію роботи комісії та за об’єктивність визна­чення реальної вартості запасів покладається на керівника установи і голову комісії.

На суму дооцінки дебетують рахунки запасів 20,21,23 і кредитують 441 «Переоцінка матеріальних цінностей», а на суму уцінки навпаки Дт - 441 Кт- 20,21,23

Придбання запасів у бюджетних установах належить до категорії „Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки” за КЕКВ 1130. Придбання всіх предметів і матеріалів та оплата послуг об'єднуються в ок­ремі коди: 1131 - предмети, матеріали, обладнання та інвентар; 1132 - медика­менти та перев’язувальні матеріали; 1133 - продукти харчування; 1134 – м’який інвентар та обмундирування; 1135 - оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; 1136 - оренда та експлуатаційні послуги; 1137 - поточний ремонт обладнання, інвентаря та будівель; технічне обслуговування обладнання; 1138 - послуги зв'язку; 1139 - оплата інших послуг та інші видатки.