Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський технікум готельного господарства

Реферат на тему:

«Державний лад Арабського халіфату»

Виконав

студент 22-ПВ групи

Давиденко Андрій Юрійович

Викладач

Скрипченко Наталія Анатоліївна

Київ-2012

Зміст

Вступ 3

РОЗДІЛ І. 4

Ввиникнення мусульманскої імперії 4

РОЗДІЛ ІІ 9

Право Халіфату 9

1.Джерела права Халіфату 9

2.Право власності та забов’язальне право 10

Висновки 13

Вступ

Даний реферат присвячений аналізу державного ладу Арабського Халіфату.

Аналіз та вивчення даної проблеми має велике значення для сучасного правознавця. Її теоретичне вивчення допомагає нам зрозуміти основи побудови держави (Арабський Халіфат – теократична мусульманська держава), основи функціонування державного апарату і значимість релігії в суспільстві і в управлінні державою.

Метою даної роботи є : опис, аналіз державного ладу Арабського Халіфату. Була зроблена спроба : вивчити, описати і показати державний апарат Арабського Халіфату і функціонування його права у суспільстві.

Об’єктом нашого аналізу є функціонування державного апарату та його склад у Арабському Халіфаті.

Розділ і. Ввиникнення мусульманскої імперії

В VII столітті у арабських племен, які були розселені по Аравійському півострову, починається розпад родоплемінного устрою, посилюється майнова і соціальна диференція. Голови племен (шейхи), племінні старійшини (сайди) захоплюють оазиси (кращі землі) в містах з’являються багаті купці. Загострюються відносини між племенами. В цій обстановці соціальної кризи з’являється і поширюється по Аравії нове релігійне вчення – іслам, яке проголошує необхідність встановлення нового порядку шляхом проведення релігійної війни (хаджа). Іслам отримує значну підтримку серед простого люду, а зрештою і серед представників родоплемінних і торгівельних рядів,зрозумівши, що нове вчення не шкодить їхнім інтересам. В середині VII віку під прапором нової релігії завершується об’єднання Аравії. Шляхом захоплення нових земель у більш слабких сусідів (Візантії, Ірану, Сирії, Єгипту), підкорення Північної Африки, півдня Іспанії, Середньої Азії виникає величезна держава – Арабський халіфат із центром у Багдаді.

Виникнення державності у арабів супроводжувалось встановленням нової релігії – ісламу, - пов’язанної з ім’ям Мухаммеда (570-632р.р.). Ядром Арабського Халіфату була створенна Мухаммедом на початку VII віку в Північній Аравії мусульманська община (умма). Її організаційне оформлення було завершено до 20-ого 30-ого років. VII столітті у 630 - 631 рр. мусульмани під керівництвом Мухаммеда підкорили Мекку, а потім і значну частину інших районів Аравії.

В результаті арабських завоювань Халіфат перетворився а величезне теократичну мусульманську державу, яка включала Туніс,Марокко,Єгипет,Іран,Ірак і багато інших районів Аравії, в якому господарювали феодальні відносини при збереженні сильних рабовласницьких і патріархальних засад. Історію цієї держави прийнято поділяти на такі періоди:

• Період правління династії Омеядів (дамасський) - з 661 по 750 рр.;

• період правління династії Аббасидів (багдадський) - з 750 по 1258 рр.

Проповідь Мухаммеда була реакцією на охопивши арабську спільноту кризу, викликану почавшимся складанням ранньофеодальних відносин, розпадом родоплемінної общини, підривом відповідних їй релігіозних уявлень. Всі араби були закликані створити єдину народність не залежно від племінного походження. Мусульманську общину, яка була одночасно політичною організацією і релігійною корпорацією, об’єднувала єдина віра , а не кровні зв’язки.

Проповідь старого монотеїзму і тісно зв’язана з ним універсальність нової релігії, проголошуючи рівність всіх своїх наслідників незалежно від їх походження і родоплемінної належності, знайшли позитивний відгук у представників суспільства, які прагнули до централізації і розквіту Аравії. В першу чергу це були середні і бідні шари населення. Пізніше до нової, мусульманської владарюючої релігії приєдналася стара родоплемінна і торгівельна знать, переконавшись в тому, що нова релігія не загрожує їх інтересам. Іслам при самому корені свого зародження вже був синтезом релігії, політичних норм і права, в якому релігія виступала уніфіціюючим і визначним фактором. Поєднання світської і релігійної сфер в теологічній оболонці, ототожнення моралі і права зробило іслам всеохоплюючою, тотальною системою, претендуючої на вдоволення всіх духовних потреб і на цій основі потребуючої від людини повної відданості, вірності (саме слово «іслам» по-арабськи означає «вірність», «покірність») і зізнання права на контроль над усіма аспектами та сторонами його життєдіяльності. Релігійно – елітарний ідеал ісламу (соціальна справедливість, обмеження лихварства ,звільнення рабів) сприяло необхідності об’єднання різних населяючих Халіфат етнічних, расових, культурних груп в єдиний політико-ідеологічний організм.