20. Логічний вираз мови Pascal

Логічні вирази — це вирази, що складаються з висловлювань, які можуть бути з’єднані логічними зв’язками. Ці вирази набувають логічного значення («хибне» або «істинне»). Логічні вирази можуть бути простими та складеними.

 У простому логічному виразі використовуються змінні та константи логічного типу, операції порівняння. Зв’язка простих логічних виразів за допомогою логічних операцій утворює складений логічний вираз. Прості вирази записуються в складених виразах у круг­лих дужках.

 В умовному виразі задається умова розгалуження. При виконанні оператора IF цей вираз обчислюється з отриманням логічного результату. Якщо результат True, то виконується простий або складний оператор після слова Then. Якщо результат False, то виконується оператор після Else.

         Наприклад:

If A<7.2 then Y:=5*A else Y:=5/A;

         Частину оператора Else … можна не вживати:

If X>0 then K:=K+1;

            Це означає, що у випадку, коли число Х більше нуля, буде виконано оператор K:=K+1. Якщо така умова для конкретного числа хибна, то змінення К не відбувається, а управління передається на оператор, який в програмі записано після оператора If.

21. Процедура введення даних мови Pascal

Важко навести приклад задачі, програмне розв'язання якої не містило б операцій введення-виведення даних. Введення даних — це процес їх передачі із зовнішніх носіїв інформації або пристроїв введення даних до комірок оперативної пам'яті для подальшої обробки. Виведення даних — це процес передачі їх з оперативної пам'яті на зовнішній носій інформації або пристрій виведення даних, яким може бути дисплей, принтер, магнітний диск тощо. Мови програмування, як правило, не мають операторів для виконання операцій введення-виведення. Ці операції здійснюються спеціальними процедурами введення та виведення.

Введення даних із зовнішніх пристроїв до оголошених у програмі змінних здійснюється за допомогою вбудованих процедур введення або читання (від англ. read -читати). Синтаксис процедур введення даних з клавіатури в мові Pascal такий:

read(<iдентифікатор_1>,<iдентифікатор_2>,...,<iдентифікатор_n>; readln(<iдентифікатор_1>,<iдентифікатор_2>,...,<iдентифікатор_n>;

Тут параметри процедури <ідентифікатор_1>.....< ідентифікатор_n> — це імена змінних, яким будуть надані введені з клавіатури значення.

Процедури read і readln здійснюють введення символів, рядків і чисел. Це значить, що змінні, ідентифікатори яких є параметрами процедури читання, можуть бути будь-якого простого типу, крім булевого (цілого, дійсного, символьного), а також рядкового типу (див. розділ 7). Поряд зі змінними булевого типу як параметри процедури введення даних не дозволяється використовувати константи, оскільки їх значення не можуть бути змінені. Це правило не стосується типізованих констант, що є ініціалізованими змінними.

Коли викликається процедура read або readln для введення даних з клавіатури, виконання програми тимчасово переривається. В цей час користувач може вводити з клавіатури символи. Уведені символи запам'ятовуються у буфері та передаються процедурі введення тільки після натиснення клавіші Enter. Буфер — це область пам'яті для тимчасового зберігання даних. Максимальний обсяг буфера становить 128 символів (байтів). Завдяки наявності буфера можливе редагування даних під час їх введення. При редагуванні даних використовуються клавіші Backspace, Ctrl+Z, Enter. Введення символів супроводжується відображенням їх на екрані. Після натиснення клавіші Enter введений рядок символів перетворюється на значення того типу, який відповідає типу змінної у процедурі введення, а потім цій змінній присвоюється. Введені значення мають строго відповідати типам змінних у списку параметрів процедури. Якщо, наприклад, змінна має тип іnteger, а вводиться значення типу char, то виникає помилка введення-виведення Error 106: Invalid numeric format (Некоректний числовий формат) і робота програми припиняється. У разі, коли процедура введення має декілька параметрів, дані потрібно вводити послідовно через пробіл, а після останнього введеного значення необхідно натиснути клавішу Enter. Якщо програма містить декілька викликів процедури Read поспіль, то дані для них можна набрати в один рядок, і тільки після цього натиснути клавішу Enter. Такий спосіб введення даних не придатний у разі використання процедури readln.