Позичковий капітал виступає в якості товару особливого роду.
Споживна вартість позичкового капіталу як товару полягає в здатності приносити додаткову вартість. В процесі споживання цього товару його споживна вартість не тільки не зникає, але й, навпаки, зростає – гроші, що функціонують як капітал, приносять додаткові гроші. Покупець – позичальник позичкового капіталу не стає його власником, він його використовує і повинен повернути з приростом. Тому він не оплачує вартість цього специфічного товару, а платить за користування ним, тобто виходить, що у вигляді проценту боржник оплачує споживну вартість позичкового капіталу. Процент як ціна позичкового капіталу – ірраціональний вираз (нерозумне, нелогічне, таке, що не відповідає поняттю ціни як виразу вартості товару у грошах), тому що ця ціна відображає не вартість товару, а його споживну вартість.
Таким чином, позичковий капітал як товар має двоїсту вартість: по-перше, він має вартість (позичковий капітал – гроші, отже вони мають вартість); по-друге, він має ціну, що якісно відрізняється від вартості (Маркс назвав це “абсурдним протиріччям” – т. 25, ч.І, с.389).
Позичковий капітал має специфічну форму руху г- г'.
Промисловий капітал приймає та скидає 3 функціональні форми: грошову, продуктивну і товарну. Торговий капітал приймає та скидає 2 форми – грошову і товарну. Позичковий капітал, з точки зору кредитора, представляється як капітал, що постійно знаходиться в грошовій формі: Г- Г' – це ірраціональна форма дійсного руху позичкового капіталу. В дійсності позичковий капітал проходить більш довгий шлях кругообороту, потрапивши до рук промислових або торгових капіталістів, але у І-му акті Г – Г відбувається підготовка кругообороту функціонуючого капіталу, отримання позики, а у заключному акті Г* – Г' частина отриманих від реалізації товарів грошей у розмірі позичкового капіталу повертається до власника цього капіталу разом з позичковим процентом.
Кругооборот промислового капіталу, з урахуванням позики:
Г
– Г – Т Р.с. … П… Т*
– Г*–
Г'
З.в.
Де Г* – це позичковий капітал разом з середнім прибутком (підприємницький доход + позичковий процент);
Г' – позичковий капітал разом з позичковим процентом.
Формула руху торгового капіталу, з урахуванням позики:
Г – Г – Т – Г*– Г'
Позичковий капітал – найбільш фетишистська форма капіталу, тобто така форма, яка найбільшою мірою викривлює реальні виробничі відносини капіталізму, в найбільшому ступені представляє їх як відношення речей – гроші (річ) начебто самі по собі народжують гроші, капітал начебто без будь-якого відношення до виробництва і обігу народжує процент (як грушеве дерево народжує груші). Насправді ж зростання позичкового капіталу – це результат його використання позичальником в якості функціонуючого капіталу (промислового або торгового).
Висновок: позичковий капітал – це відокремлена частина промислового капіталу, капітал-власність, що виступає в якості своєрідного товару, який має специфічну форму руху Г- Г', і дозволяє його власнику отримувати у вигляді проценту частину середнього прибутку.
3 питання. Позичковий процент і підприємницький доход як перетворені форми додаткової вартості. Та обставина, що одні й ті ж самі гроші є капіталом для двох осіб – кредитора і позичальника – не подвоює прибутку. Ця сума функціонує як капітал для обох завдяки тому, що середній прибуток, отриманий при використанні позичкового капіталу, ділиться між функціонуючим капіталістом і капіталістом – власником позичкового капіталу. Перетворення однієї частини середнього прибутку в процент (що привласнює кредитор), обумовлює перетворення другої частини в підприємницький дохід (що привласнює позичальник). На поверхні капіталістичного суспільства додаткова вартість виступає саме в цих формах.
Процент і підприємницький дохід – це перетворені форми додаткової вартості.
В цих формах зовсім не видний додатковий труд найманих робітників матеріального виробництва як джерело доходів грошових і функціонуючих капіталістів. В проценті і підприємницькому доході видні лише відносини між двома групами капіталістів.
Процент як перетворена форма додаткової вартості представляється породженням капіталу-власності, начебто гроші породжують гроші.
Підприємницький доход як перетворена форма додаткової вартості представляється породженням капіталу-функції, здається “зарплатою”, винагородою функціонуючому капіталісту за його активність, управлінську діяльність.
Насправді функціонуючий капіталіст може доручити управління фірмою найнятим менеджерам, у цьому випадку очевидно, що його підприємницький дохід не є винагородою за управлінську діяльність. Якщо ж капіталіст сам займається управлінською діяльністю (типово для малого бізнесу), то його підприємницький дохід теж не можна назвати зарплатою, тому, що він привласнює не лише зекономлену на менеджерах зарплату, а й всю додаткову вартість, що йому вдається отримати, з урахуванням взятої ним позики (додаткова вартість у формі частини середнього прибутку – підприємницького доходу).
Норма (ставка) позичкового проценту – це ціна за позичені гроші, що визначається в грошах, отриманих за рік, в розрахунку на одну позичену гривню чи іншу грошову одиницю (вимірюється у %). Вона вимірюється вираженим у % відношенням суми річного доходу, отриманого на позичений капітал до позичкового капіталу.
Річний дохід, отриманий на позичковий капітал х 100%
Норма позичкового проценту = Позичковий капітал
Межі позичкового проценту не можуть бути виведені із загальних економічних законів, бо він –лише частка середнього прибутку. Рівень позичкового проценту регулюється співвідношенням попиту на позичковий капітал та його пропозицією. Чим більше попит і менше пропозиція – тим вище рівень позичкового проценту і навпаки.
0 < позичковий процент < Рсер.