2 Питання.
Як ми уже відмічали, промисловий капітал в процесі свого кругообороту послідовно проходить три стадії і одночасно перебуває в трьох формах, що виконують певні функції: грошовій, продуктивній і товарній.
У процесі кругообороту промислового капіталу відбувається тимчасове вивільнення певних частин капіталу в грошовій формі. Тимчасове вивільнення коштів у процесі кругообороту промислового капіталу здійснюється за такими напрямками:
оновлення основного капіталу в натуральній формі передбачає відрахування до амортизаційного фонду до тих пір, поки основний капітал повністю не перенесе свою вартість на виготовлені товари;
відбувається постійне утворення тимчасово вільного оборотного капіталу: має місце розбіжність часу реалізації товарів із часом періодичної закупівлі нових партій сировини і матеріалів, палива, електроенергії тощо, не співпадають також і терміни виплати заробітної платні з терміном утворення коштів для її виплати;
у процесі реалізації товарів частина додаткової вартості, призначеної для розширеного відтворення, тимчасово залишається в грошовій формі до певного часу і певних розмірів, до тих пір, поки не настане час придбання додаткових засобів виробництва і додаткової робочої сили.
Усі ці тимчасово вільні кошти створюють можливість, матеріальну основу для розвитку специфічної торгівлі грошима. З іншої сторони, якби всі ці кошти знаходилися в сейфах і запасниках підприємців, то вони б перетворилися на скарби, перестали б бути самозростаючою вартістю, що суперечить самій природі капіталу. У капіталістичній економіці постійно виникає протиріччя — грошовий капітал, що вивільняється, перестає бути самозростаючою вартістю, капіталом, бо він не перетворюється на елементи продуктивного капіталу, не бере участі в кругообороті як індивідуального, так і суспільного капіталу, не приносить прибуток. Це протиріччя набуває форми свого вирішення в утворенні позичкового капіталу, у виникненні і русі грошового кредиту. Поряд із функціонуванням і розвитком торгівельного і промислового капіталу з'являється позичковий капітал, що приносить відсотки, як частина промислового капіталу в грошові формі, яка відокремилася. Позичковий капітал починає функціонувати і розвиватися за своїми, специфічними законами, одержує відносну самостійність, і разом з тим він цілком підпорядковується потребам розвитку промислового капіталу, є його органічною частиною.
Таким чином, в процесі кругообороту промислового капіталу певна його частина у грошовій формі тимчасово вибуває з цього процесу і протягом деякого часу не приймає участь в кругообороті, а тому й не приносить додаткової вартості (амортизаційний фонд, призначений для відтворення спожитих засобів праці; кошти для періодичної купівлі предметів праці, оплати праці; частка додаткової вартості, що призначена для нагромадження). Виникає протиріччя – гроші, що не приносять додаткової вартості, втрачають ознаки капіталу і в той же час гроші не можуть тимчасово не вибувати з кругообороту. Формою розрішення цього протиріччя є перетворення грошового капіталу в позичковий капітал.
Тимчасово вільні гроші капіталіст віддає у позику іншому капіталісту, який використовує їх, отримуючи середній прибуток, і через деякий час повертає позичені гроші з приростом – позичковим процентом. Ці гроші для кредитора є капіталом-власністю, а для боржника (промислового або торгового капіталіста) – це капітал–функція.
Позичковий капітал, на відміну від інших форм капіталу, характеризується такими особливостями: