Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shporij.Filosofiya_3 (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
441 Кб
Скачать
☆

53. Філософське тлумачення техніки.

У сучасній філософії техніка постає як об'єкт, знання, діяльність та волевиявлення людини. Отож при розгляді техніки доцільно враховувати її: природний вимір, людський вимір (у тому числі— психологічний, етичний та ін.), соціальний вимір (економічний, правовий, політичний, історичний та ін.). На підставі розглянутого можемо стверджувати, що пізнання і техніка нерозривно пов'язані між собою, що в певному вимірі пізнання є нічим іншим, як технікою інтелектуального прояснення буття (принаймні — наукове пізнання). Певна річ, що й наука виникає і розвивається у зв'язку з розвитком техніки. Але водночас ми повинні зазначити і певну розбіжність у розвитку знань та техніки. Техніка, як підкреслювалось, знаменує собою існування людини на певному полюсі буття і сама є виразом цього полюса, тоді як знання і пізнання намагаються охопити буття в усіх його проявах і використовують для того різні форми, тобто технічна сторона є лише однією стороною знання та пізнання. І тому в історії, а також у різних видах пізнання акцент може надати переважно або на технічну, або на цілісно-образну його сторону. Відповідно і зв'язок пізнання з розвитком техніки не є прямим. І все ж ми можемо з достатньою мірою достовірності стверджувати, що сутність людського пізнання вимушено пов'язана з технічною діяльністю. Вихідним актом і технічної діяльності, і пізнання є покладання у бутті, що протистоїть людині та людському розуму, певної межі, яка починає виконувати функцію точки або системи відліку, що надалі орієнтує людину в її теоретичній чи практичній діяльності. Наприклад, коли первісна людина починала виготовляти кам'яні знаряддя праці, то світ поставав перед нею поділеним на предмети, якими можна діяти, і на предмети, котрі підлягають дії. Ця, здавалося б, суто архаїчна класифікація і нині залишається вихідним орієнтиром у людській діяльності.

54. Філософський зміст проблеми відношення «людина - природа»?

Проблемами взаємодії людини і природи виступають: про-довольча, енергетична, сиро-винна, екологічна, дем-графічна. Проблема «природа і суспільство» по-різному вирішується різними філосо-фськими течіями. об'єктивні ідеалісти ігнорують зв'язок суспільства з природою, розгля­даючи історію людства не як розвиток матеріального виробництва на землі, а як розвиток світового розуму, абсолютної ідеї. Суб'єктивні ідеалісти саму природу вважають комплексами людських відчуттів.

Представники натура лі-стичного напряму в соці-ології вважають, що джерело розвитку суспільства пере-буває за його межами. .

Матеріалісти усіх часів визна-вали природу джерелом, з якого вийшли людина, суспільство. З точки зору діалектико-матеріалістичного світорозуміння людина пов'язана з природою як соціальний суб'єкт, як сус­пільство, яке є продуктом взаємодії людей.

Природа і суспільство утворюють діалектичну єдність. Вона полягає в тому, що соціальна форма руху матерії є вищою формою руху, яка підпо­рядковується дії законів діалектики.

У системі "суспільство — природа" кожна із сторін впливає одна на одну. Але ця взаємодія не однозначна. Більш рухомим, активним елементом цієї системи виступає суспільство.

З діалектико-матеріалістичної точки зору природа є колискою, середовищем життєдіяльності людини, єдиним джерелом, звідки вона черпає все необхідне для свого існування. На початковій стадії розвитку сус­пільство привласнювало готові продукти природи. В подальшому воно навчи­лося перетворювати природу й використовувати родючість землі, вугілля, нафту, метали як засоби праці.

Природні умови можуть при-скорювати або уповільнювати розвиток суспільства, впли-ваючи на його продуктивні сили, їх розміщення, розсе-лення людей, на форми трудової діяльності, зумо-влюючи певні цикли в житті людини. Але вони можуть впливати на людей і нега­тивно, інколи знищувати пло-ди цивілізації (землетруси, повені, засухи та ін.).

Проте в системі «природа — суспільство» вирішальним фактором є суспільство. Основними напрямами активного впливу його на природу на сучасному етапі є:

а)розширення меж освоєння космосу

б)проникнення людини в мікросвіт, відкриття невідомих раніше властивостей і законів природи;

в)інтенсифікація використання природних ресурсів;

г)посилення впливу суспільства на структуру навколишнього середовища

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]