7.6. Оцінка ризику інноваційного проекту

Інноваційний ризик – загроза виникнення втрат суб'єктами інноваційного процесу в результаті інноваційної діяльності. Аналіз ризику підрозділяють на два різновиди: кількісний і якісний аналіз. Кількісний аналіз передбачає числове вираження розмірів ризику: ймовірність виникнення втрат і їхня величина.

Якісний аналіз спрямований на визначення факторів ризику, що впливають на результати ухвалених рішень і виконаних робіт, встановлення потенційних зон ризику й ідентифікації збитків.

Для точної оцінки ризиків інноваційної діяльності більш прийнятним є кількісний аналіз. В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення й імовірність цих наслідків. Імовірності розвитку того чи іншого сценарію можна визначити двома методами:

• об’єктивним, коли на основі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в аналогічних умовах, розраховується частота, в якій тривають ті чи інші події;

• суб'єктивним: експертною оцінкою конкретних наслідків і ймовірностей їхнього виникнення.

Прийняття рішень щодо інвестування інноваційного проекту ускладнюється різними факторами: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, ризик і т.ін.

Інвестиційні рішення, зазвичай, приймаються в умовах, коли існує кілька альтернативних проектів, що являють собою видовий різновид і відмінність за обсягами необхідних вкладень, термінами окупності і джерелами залучення коштів. Прийняття рішень за таких умов припускає оцінку й вибір одного з декількох проектів на основі якихось критеріїв. Зрозуміло, що критеріїв може бути замало, їхній вибір є довільним, а ймовірність того, що якийсь один проект буде переважнішим за інші за всіма параметрами, досить незначна, тому великим є ризик, пов'язаний із прийняттям того чи іншого інвестиційного рішення. Прийняття інвестиційних рішень – таке ж мистецтво, як і прийняття будь-яких інших підприємницьких (управлінських) рішень. Тут важливістю відзначається й інтуїція підприємця, і його досвід, і знання кваліфікованих фахівців, що є учасниками прийняття означеного рішення [110, c.350-351].

Одним з найпростіших і широко розповсюджених методів оцінки є метод визначення терміну окупності інвестицій. Термін окупності визначається підрахунком числа років, протягом яких інвестиції будуть погашені за рахунок отриманого прибутку: чистих грошових надходжень.

_n

n = I / Pk (1.6)

^k=1

де: n – термін окупності, I – сума інвестицій, Pk – чисті грошові надходження k –го року.

Метод розрахунку терміну окупності найбільш простий з погляду застосовуваних розрахунків і прийнятний для ранжирування інноваційних проектів з різними термінами окупності. Однак, він має ряд істотних недоліків. По-перше, він не розрізняє проекти з однаковою сумою загальних (кумулятивних) грошових доходів та з різним розподілом доходів за роками. По-друге, - не враховує доходів останніх періодів, тобто часу після погашення суми інвестицій.

Іншим досить простим методом оцінки інвестиційних проектів є метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій: бухгалтерської рентабельності інвестицій. Коефіцієнт ефективності інвестицій розраховується шляхом розподілу середньорічного прибутку на середню величину інвестицій. У розрахунок береться середньорічний чистий прибуток (балансовий прибуток за винятком відрахувань у бюджет). Якщо після закінчення терміну аналізованого проекту передбачається наявність залишкової вартості (термін проекту менше терміну амортизації устаткування, тобто не вся вартість устаткування списана протягом терміну дії проекту), то вона повинна бути вилучена:

Ке = Рср / (Iср – ОФост) (7.7)

До переваг даного методу відносять простоту й наочність розрахунку, можливість порівняння альтернативних проектів за одним з показниів. Недоліки методу обумовлені тим, що він не враховує тимчасову складову прибутку. Інвестиційні рішення, як правило, приймаються за умов, коли існує кілька альтернативних інноваційних проектів, які розрізняються за видами і обсягом необхідних коштів, часом окупності та джерелами залучення коштів.

Тому виникає ризик пов'язаний з прийняттям того чи іншого інвестиційного рішення. З метою запобігання ризику використовують відомі у світовій і вітчизняній практиці формалізовані методи оцінювання інноваційних проектів (табл. 7.8).

Таблиця 7.8 – Схема оцінювання інноваційного проекту [105, с. 348]

Критерій оцінювання	Ранжування (ранг)
	Дуже високий	Високий		Задовіль-ний	Слабкий		Дуже слабкий
Приклад А. Більш вдалий проект
Сумісність проекту з основною стратегією організації	+
Відповідність проекту вимогам організації щодо ризику		+
Технічні можливості
Додаткові витрати	+
Відповідність проекту вимогам організації з урахування часу його впровадження	+
Патентний захист
Загроза конкуренції					+
Сталість позицій на ринку		+
Імовірність успіху			+
Потенційний річний прибуток						+
Приклад Б. Менш вдалий проект
Відповідність проекту основній діяльності організації
Відповідність проекту вимогам організації щодо ризику			+
Технічні можливості						+
Додаткові витрати			+
Патентний захист	+
Відповідність проекту вимогам організації з урахуванням часу			+
Загроза конкуренції		+
Сталість позицій організації на ринку						+
Імовірність успіху			+
Потенційний річний розмір прибутку					+

Підприємству доцільно порівняти величину інвестицій не просто з майбутніми доходами, а з накопиченою величиною дисконтування, поданою до оцінки сьогоднішнього дня, майбутніх доходів. Кінцевим результатом інноваційної діяльності є розробка та реалізація інноваційних програм і проектів. Упровадження інновацій у будь-якій галузі економіки потребує фінансових витрат. Для того, щоб ввести нові виробничі потужності, опанувати нові технології, виробництво нових товарів, підвищити ефективність діяльності організації та одержати додатковий прибуток, необхідні інвестиції [105, c. 349-354].

Основними джерелами інвестицій є власні кошти (статутний капітал, амортизаційний фонд, фонд накопичення, резервні фонди, нерозподілений прибуток підприємства або кредити). Інвестиційна діяльність здійснюється в умовах невизначеності, особливо коли приймається рішення про впровадження нових технологій і розширення основної діяльності підприємства на новій технічній базі, новому ринку тощо.

У разі необхідності формалізації результатів аналізу проектів за переліком критеріїв використовується бальний метод оцінювання проекту. Для цього окреслюються найважливіші чинники, що визначально впливають на результати проекту (складають перелік критеріїв). Критеріям надається значущість в залежності від їхньої відносної важливості. Відносна значущість чинників - «дуже високий», «високий» і т. д. – виражається кількісно.

Загальну оцінку за даним методом одержують, перемноживши вагові ранги критеріїв на відносні значення чинників.

Одержані дані підсумовують, як це показано (за допомогою проведених розрахунків) в таблиці 7.9.

Таблиця 7.9 – Основна схема оцінювання інноваційного проекту [105, с. 351]

Критерій оцінювання проектів	Коефіцієнт значущості	Відносна значущість чинників
		1,0	0,75	0,5	0,25		0,0	Ранг
		дуже високий	високий	задовільний		слабкий	дуже слабкий
Відповідність основній діяльності	0,10	+						0,10
Технічні можливості	0,15	+						0,15
Патентний захист	0,05	+						0,05
Додаткові витрати	0,10			+				0,05
Загроза конкуренції	0,20					+		0,05
Сталість позицій організації на ринку	0,20		+					0,15
Імовірність успіху	0,20			+				0,10
Усього	1,00
Оцінка проекту								0,65

Одним із найпростіших методів, який широко використовується, є метод відбору інноваційних проектів на основі переліку критеріїв. Сутність його полягає в наступному: розглядається відповідність проекту кожному з установлених критеріїв і за кожним критерієм оцінюється проект. Метод дає змогу виявити всі переваги та недоліки проекту і гарантує, що жоден з критеріїв, які необхідно взяти до уваги, не буде забутий. Критерії можуть відрізнятись залежно від особливостей галузі чи організації, їх стратегічної спрямованості.

Саме це береться до уваги за умови використання стохастичності системи бальної оцінки: за кожним з критеріїв для проекту, що розглядається, експерти оцінюють ймовірність досягнення різних результатів, що дає змогу до певної міри враховувати ризик пов'язаний з проектом.

Таблиця 7.10 – Схема ймовірносного оцінювання проекту [105]

Критерії оцінювання проектів	Коефіцієнт значущості	Рівень (ранги)										Імовірна вага рівноваги	Імовірна загальга оцінка
		Дуже високий (10)	Високий (8)		Задовільний (6)		Слабкий (4)		Дуже слабкий (0)
Відповідність основній діяльності	10	0,2	0,2		0,4		0,2		0,0			6,8		68,0
Технічні можливості	15	0,0	0.0			0,2		0.4		0,4		3,6		54,0
Додаткові витрати	10	0,0		0,1		0,5		0,2			0,2	5,0	50,0
Патентний захист	20	0,2		0,4		0,2		0,1			0,1	7,0	140,0
Загроза конкуренції	20	0,9		0,1		0,0		0,0			0,0	9,8	196,0
Імовірність успіху	5	0,8		0,1		0.1		0,0			0,0	6,4	47,0
Сталість позицій на ринку	5	0,9		0,1		0,0		0,0			0,0	9,8	49,0
Потреба в кваліфікованих кадрах	10	0,8		0,1		0,1		0,0			0,0	9,4	94,0
Потенційний річний розмір прибугку	5	0,6		0,2		0,2		0,0			0,0	8,8	44,0
Усього	100
Оцінка проекту													742,0

Загальну оцінку проекту за цим методом одержують перемноживши валові ранги на ймовірність досягнення цих рангів і одержавши у такий спосіб імовірну вагу критерію, який перемножують його на вагу критерію. Отримані дані за кожним критерієм підсумовують. Наприклад, за першим критерієм:

10 (0,2) + 8 (0,2) + 6 (0,4) + 4 (0,2) + 2 (0,0) = 6,8.

Частка кожного критерію в загальній оцінці розраховується перемноженням його відносного значення на ймовірну вагу рангу. Ці суми наведено в останньому стовпчику таблиці 7.9, їх підсумок дає загальну оцінку проекту.

До простих методів оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів належать статистичні методи. Їх рекомендують застосовувати на початковій стадії експертизи проекту, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період. Як зазначено вище, до показників, які найчастіше застосовують під час оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, належать: сумарний (або середньорічний) прибуток, який одержують внаслідок реалізації проекту; рентабельність інвестицій (норма прибутку); період окупності інвестицій (термін повернення).

Необхідно пам’ятати, що неможливо повністю і всебічно відобразити в показниках будь-який результат інноваційного проекту від зародження ідеї до її реалізації. Слід також враховувати, що будь-який результат інновацій

має подвійне значення: по-перше, як основа змін у матеріальному виробництві, а в економічному розумінні - для досягнення цілей фірми, а отже, для підвищення прибутку і конкурентоспроможності; по-друге, як джерело подальших наукових досліджень і розробок, тобто становить науковий і методологічний інтерес.

Поки не існує простих, єдиних і придатних для всіх умов управління показниками ефективності інноваційної діяльності. Проте можна виявляти й оцінювати взаємозв'язок чинників ефективності, щоб якнайкраще узгоджувати їхню дію.