6.2. Конкурентні переваги: «інтелектуальний капітал» та стрижневі (ключові) компетенції підприємства

6.2.1. Стратегічний потенціал «інтелектуального капіталу» підприємства

Американський дослідник проблем «інтелектуального капіталу» Т.Стюарт відмічав, що інформація та знання – це термоядерна зброя у конкурентній боротьбі нашого часу [85, с.56].

П.Друкер вважає, що цінність знання зростає настільки швидко, що уже сьогодні вона складає основну частину загальної ринкової вартості багатьох компаній, особливо в високотехнологічних (інноваційних) галузях виробництва. Такі традиційні фактори виробництва, як праця, земля та капітал, зараз стають, скоріше за все, обмеженими [44, с. 193].

Найбільш вдале функціональне (ринкове) визначення інтелектуального капіталу дав Х.МакДональд, штатний футуролог американської компанії: «Інтелектуальний капітал – це знання, які є в організації та можуть бути використані для того. щоб отримати різні переваги над конкурентами» [99, с. 128-130].

Д.Клейн та Л.Прусак доповнили розуміння інтелектуального капіталу структурним визначенням: «Інтелектуальний капітал – це інтелектуальний матеріал, який формалізований, зафіксований та використовується для виробництва більш цінного майна» [85, с. 57].

Щодо визначення сутності інтелектуального капіталу У.Букович та Р.Уільямс зазначають: «Інтелектуальний капітал чи знання: усе, що має вартість для організації та вкладене в працюючих в них людях або виникає з виробничих процесів, систем чи організаційної культури, включаючи знання та навички конкретних людей, норми та системи цінностей, бази даних, методології, програмне забезпечення, виробничий досвід (ноу-хау), ліцензії, бренди, торгові секрети і т.ін.» [23, с.3]. Критична різниця між інтелектуальним капіталом та фізичними матеріальними активами заключається в тому, що перший частіше вього не є власністю підприємства, отже сам процес отримання вигоди від використання знань не знаходиться під беспосереднім контролем організації. Вважається, що до багатьох компонентів інтелектуального капіталу слід підходити як до арендованих, взятих в лізинг або позикових активів. Створена в даному випадку вартість є результатом незалежних дій окремих людей. Процесами добування вартості необхідно управляти інакше – не так, як процесом добування вартості із матеріальних активів [23, с. 3].

Дослідники визначають три складові частини інтелектуального капіталу: людський, структурний та споживчий. В менеджменті при визначенні людського капіталу більше уваги приділяється сукупності знань, практичних навичок та творчих здібностей робітників підприємства, які використовуються для виконання поточних завдань. Складовими людського капіталу вважаються також моральні цінності організації, культура праці та загальний підхід до справи. В матриці інтелектуального капіталу всі типи інтелектуального капіталу розділені в залежності від складності процесів добування з них вартості та ступеню, в якій підприємство є їх власником [рис. 6.4].

Товари Організаційна

та послуги культура

Інформаційно-

технологічна Бізнес- Норми

інфраструктура процеси

Інтелектуальна Організаційна Організаційні

власність структура цінності

Робоче місце

Спільні

підприємства

Зобовязання

та інновації,

які надходять

від робітників

Взаємовідносини

з клієнтами Індивідуальні

знання

Власні

Запозичені

Простіше управляти Складніше процесом

добування вартості добування вартості

Рис. 6.4. Матриця інтелектуального капіталу

Для добування вартості з інтелектуального капіталу організаціям необхідно управляти потоками знань між капіталами різного виду:

1) людський капітал – це затність окремих робітників та їх команд задовольняти потреби клієнтів, компетентністю та напрямком думок робітників;

2) капіталом клієнта – прозорістю зв’язків із клієнтами. компетентністю, яка надається клієнту, зростання впливу клієта в прийнятті рішень;

3) організаційним капіталом – здатністю організації (що витікає із закодованих знань, які є у різних джерелах: бази знань, ділові процеси, технологічна інфраструктура), організаційною культурою, цінностями та нормами;

4) інтелектуальним капіталом у цілому – відношеннями між людським капіталом, капіталом клієнта та організаційним капіталом, які максимізують потенціал підприємства створювати вартість, яка втілюється у деяку форму багатства [23, с.375-376; 115, с. 15-24].

Якщо менеджмент підприємства досить добре управляє своїм інтелектуальним капіталом, межі які розрізняють його типи, починають стиратися.