3. 4. Концепція реінженірингу (врr)

Концепція реінженірингу проявила свою ефективність в межах нової парадигми менеджменту, а саме визначення реінженірингу як фундаментального переосмислення і радикального перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотних покращень в критично важливих сучасних показниках результативності, таких як затрати, якість, рівень обслуговування і оперативність.

Підприємства, які запроваджують концепцію реінженіринг у свою діяльність, орієнтуються на досягнення основних його детермінант:

• орієнтація на процес;

• значні амбіції;

• відкидання традицій («злам правил»);

• творче застосування інформаційних технологій.

Отже, концепція реінжинірингу передбачає якісно нову концепцію менеджменту в межах підприємства, яка полягає на трансформації традиційних основ побудови підприємства і його організаційної культури, радикальному перепроектуванні його бізнес-процесів. Ефективне використання принципів реінженірингу внутрішнього управління дозволило на практиці багатьом корпораціям досягнути суттєвого покращання показників щодо економії витрат, якості продукції і задоволення потреб клієнтів [107, с. 279-281; 172, с.55-58;].

3.5. Менеджмент змін – см

Сhange Маnagement (менеджмент змін) – теорія, що передбачає ефективне подолання опору змінам, у їх числі організаційних, з мінімально можливими зусиллями шляхом, кооперації замість конфронтації, делегування замість робити самому, узгодженості дій замість намагання бути оригінальним, інтеграції замість спеціалізації.

Необхідність менеджменту змін викликана, насамперед, порушенням статус-кво в розподілі впливу та влади, а це вимагає наступного:

• постановки питання про зміну існуючої рівноваги;

• зміни рівноваги;

• консолідації зусиль до умов нової рівноваги.

У процесі змін основні проблеми менеджменту змін пов'язані з усуненням опору змінам, з реформуванням організаційного контролю та з встановленням відносин влади [172, с.58].

3.6. Концепція бенчмаркингу

В межах розробки нових цільових концепцій управління, які відтворюють сучасні зміни у процесі і системі управління, бенчмаркинг це безупинний, систематичний пошук, вивчення кращої практики конкурентів і підприємств із суміжних галузей, а також постійне порівняння бажаних змін і результатів бізнесу зі створеною еталонною моделлю власної організації бізнесу.

Сутність бенчмаркингу, як сучасної концепції управління, полягає в пошуці компаній, які роблять щось краще за всіх, і у дослідженні того, яким чином вони цього досягають. Отримані внаслідок дослідження результати використовують у подальшій діяльності для подолання суперництва і отримання стійких конкурентних переваг. Концепцію бенчмаркинга називають концепцією «спостереження і наслідування кращих».

Позитивною стороною бенчмаркингу є його здатність збагатити дослідника ідеями, особливо за умови, коли у якості кращих розглядаються компанії інших галузей. Проблемою використання бенчмаркингу є існування загрози обмеження ідей дослідника рамками вже досягнутих успіхів в галузі, тобто бенчмаркинг є ефективним під час орієнтації на стратегію імітації, а не стратегію лідерства у конкурентній боротьбі.

Порівняння відбувається на корпоративному, процесному рівнях і на рівні видів діяльності. Існує ряд підсистем, що дозволяють оцінити і створити програму постійних покращень результатів бізнесу АВС, СSF, QFD, ТСА, ТВС, ВSС, ROI, ТТМ.

АВС (Асtiviti Ваsed Соsting) — управління собівартістю, що базується на ідентифікації джерел витрат, розподілі і контролі накладних витрат за видами діяльності, чіткому відстеженні й усуненні видів діяльності, що не приносять додаткової вартості споживачу. Аналіз організації за видами діяльності в розрізі кожного основного процесу дозволяє виявити значні резерви зниження собівартості й усунути види діяльності, що дублюються, і ті, які не приносять додаткової вартості споживачу.

СSР (Сrtical Success Factors) — система аналізу критичних чинників успіху компанії, яка дозволяє створювати і підтримувати конкурентні переваги, що виражаються в наступному: пропозиції реального прибутку (додаткової вартості) споживачу; створенні істотних труднощів при імітації конкурентних переваг іншими компаніями тільки самим фактом власного існування (йдеться про створення миттєво реагуючої на будь-які зовнішні зміни компанії); доступі до диференційованих ринків.

QFD (Quality Fиnсtіоп Dерlоуmепt) — система розробки нового продукту/послуг, що ефективно реагує на потреби споживачів, знижуючи час виходу підприємства на ринок і забезпечуючи збільшення частки підприємства на ринку. Система повинна бути впроваджена на кожному підприємстві.

ТСА (Тгаnsactіоn Cost Апаlysis) — система оцінки витрат на координацію процесів. Застосування цієї системи дозволяє оптимізувати зв'язок між процесами.

ТВС (Тіmе based Соmреtitiоп) — система оцінки «тимчасової конкуренції», впровадження якої дозволяє координувати діяльність підприємства на ринку в часі.

ВSС (Ваlаnсеd Scorecard) — комплексна система моніторингу результатів бізнесу. Застосування цієї системи дозволяє підприємству проводити моніторинг таких компонентів:

• ефективності операцій (з погляду якості);

• діяльності персоналу (з погляду перспектив організації);

• задоволення потреб споживачів (перспективи роботи зі споживачем;

• фінансового стану (з погляду фінансових перспектив);

• довгострокової стратегії (її перспектив).

Перевагою системи є чітке кількісне і якісне вираження оцінюваних результатів бізнесу одночасно в розрізі всіх згаданих вище компонентів.

RОІ (Return on investment) — оцінка окупності інвестицій, що дозволяє оцінити віддачу від внутрішніх і зовнішніх вкладень компанії.

ТТМ (Тіme-tо-market) — час до виходу на ринок. Показник відслідковує загальний час, витрачений підприємством на реагування на потреби, що з'явилися або змінилися, на ринку, час на поставку продукту/послуги на ринок. З огляду на те, що життєвий цикл продукту стає коротшим, оцінка цього показника і прийняття відповідних дій на ринку є критичними для будь-якої організації. Існує декілька видів бенчмаркінгової діяльності. Вони відрізняються за складністю завдань, що ставляться (прості і складні), за спрямованістю (внутрішня і зовнішня), за рівнем, на якому передбачається проводити бенчмаркінг (стратегічний і операційний). Яким чином підприємство використовує бенчмаркінг, залежить від поставлених перед ним цілей, стадій його розвитку і стану галузі, тобто основних конкурентів [172, с.58-63].