Агрохімічні заходи

В останні десятиліття у багатьох країнах вчені займаються пошуком альтернативних систем землеробства, не тягнуть за собою забруднення грунтів, сільськогосподарської продукції та природних вод, а також працюють над створенням концептуальної основи екологізації землеробства.

З 70-х років 20 століття в США та інших розвинених державах широкого поширення набуло органо-біологічний напрям, званий також органічним, екологічним, альтернативним. Ця система землеробства виключає застосування синтетичних мінеральних добрив, пестицидів і регуляторів росту. Головна увага в ній приділяється системі чергування культур і обробці грунту, максимальному використанню рослинних залишків, органічних відходів, зелених добрив і бобових культур, біологічним методам захисту культурних рослин від шкідників, хвороб і бур'янів,створення в грунті сприятливих умов для життєдіяльності корисних мікроорганізмів. Однак недоліком такої системи є падіння штучного родючості, а отже, істотне зниження врожайності культур.

Висуваються і компромісні пропозиції, так звані концепції екологічно і економічно обгрунтованого, або інтегрованого землекористування. Автори цих концепцій не виключають можливість використання мінеральних добрив та інших агрохімікатів, але висувають дуже суворі біологічно обгрунтовані нормативні вимоги до їх дозам, формам, строкам і способам внесення;наполягають на введенні в сівозміну полів з багатокомпонентними травосмесями та мінімізації обробки грунтів.

Найважливішими умовами зменшення виносу забруднюючих компонентів в природні води є підвищення загального рівня сільськогосподарського виробництва, суворе дотримання регламентів зберігання і транспортування добрив, виконання науково обгрунтованих технологій їх застосування з урахуванням оптимальних доз,співвідношень, форм,термінів і способів внесення відповідно до біологічними особливостями сільськогосподарських культур і екологічними вимогами.Необхідно прагнути до створення позитивного балансу між відтоком поживних елементів, що виносяться з агроекосистеми з урожаєм чи тваринницькою продукцією, і їх надходженням за рахунок біологічної азотфіксації, внесення органічних і мінеральних добрив.

Поліпшення агрохімічних і агрофізичних властивостей грунтів під впливом мінеральних і органічних добрив, у свою чергу, забезпечує поліпшення умов росту та розвитку сільськогосподарських культур,захищають поверхню грунту від ударної дії крапель дощу і тим самим знижують розвиток ерозійних процесів. Внаслідок цього також зменшується поверхневий стік зі схилів, що знижує ймовірність прояву негативних процесів на водозборах. При оптимальних дозах азотних добрив спостерігається зменшення вимивання азоту внаслідок стимулювання росту рослин і підвищення синтезуючої здатності їх кореневих систем.

Отже, різке зниження внесення доз добрив через фінансові труднощі в умовах кризового стану агропромислового комплексу є негативною тенденцією не тільки з точки зору снижающегося грунтової родючості, але і з позиції впливу землеробства на водні ресурси,оскільки це призводить до погіршення структури грунтів та посилення її еродіруемості.У зв'язку з цим відмова від застосування добрив не може розглядатися як спосіб вирішення проблем, пов'язаних із захистом водних об'єктів від забруднення сільськогосподарськими стоками.

Разом з тим, при використанні добрив для запобігання негативних наслідків необхідно суворе дотримання всіх екологічних вимог, що регламентують їх види і дози, строки і способи внесення, технології зберігання і т.д. Основоположними з цих вимог є:

- заборона на внесення будь-яких видів добрив, у тому числі й органічних, по сніжному покриву або на замерзлу грунт;

- внесення основних доз азотних добрив під передпосівний обробіток, а на посівах озимих і багаторічних трав - при весняній підгодівлі;

- дотримання оптимальних співвідношень між елементами живлення рослин у складі внесених добрив;

- неприпустимість застосування доз азотних добрив понад 120 кг/га під зернові і понад 150 кг/га під просапні культури;

- застосування локальних способів внесення добрив;внесення їх переважно в зону кореневого живлення;

- використання мінімально рухомих форм азотних добрив, застосування інгібіторів нітрифікації і гранульованих добрив пролонгованої дії;

- вапнування та фосфоритування кислих грунтів;

- застосування природних органічних добрив (гній, торф, різні компости, сидерати).

Таким чином, при внесенні органічних і мінеральних добрив поліпшується поживний режим грунтів, краще розвиваються надземна і коренева маси рослин, внаслідок чого зменшуються стік води, змив грунту і підвищується врожай сільськогосподарських культур. Тому відсутність можливості внесення повноцінних і оптимальних доз добрив сільськогосподарськими підприємствами внаслідок їх високої вартості є в цілому негативною тенденцією не тільки з позиції підтримки грунтової родючості, але і з точки зору захисту водних об'єктів. Щоб звести до мінімуму негативні прояви хімізації сільського господарства, прийоми агрохімічної меліорації грунтів повинні бути спрямовані головним чином на прискорення засвоєння рослинністю елементів живлення з добрив. Розробка прийомів зниження непродуктивних втрат поживних речовин з грунтів, підвищення ефективності добрив має важливе значення не тільки з економічної, але і з екологічної точки зору.

Таким чином, основою екосистемного водокористування та землекористування повинні бути заходи з підтримки збалансованості між природно-кліматичних потенціалом території та ступенем антропогенного впливу.

Застосування спеціальних водоохоронних заходів доцільно в тих випадках, коли створені в річковому басейні сприятливі умови для ефективного використання водозборів не забезпечують нормативної якості вод.