6.6. Комплекс водоохоронних заходів щодо запобігання забруднення водних об'єктів неорганізованим стоком з водозбірної території

В умовах посилення антропогенного впливу на водозбірні площі зростає негативний вплив на водні об'єкти неорганізованого стоку.У зв'язку з цим виникає необхідність пошуку більш ефективних водоохоронних заходів, в основу яких має бути покладено повне очищення або максимально можливе зменшення ступеня забруднення водойм і водотоків і повне припинення скидання неочищених стоків у вододжерела.

При розробці водоохоронних заходів прагнуть вирішити головним чином два завдання:

- зменшити обсяг надходження поверхневого стоку у водні об'єкти;

- максимально знизити концентрацію забруднюючих речовин в стоці.

Для досягнення цих завдань використовуються різні шляхи, основними з яких є:

- перетворення поверхневого стоку в грунтово-грунтовий шляхом підвищення інфільтраційної здатності грунтів;

- підвищення водопоглотительной здатності грунту та його протиерозійної стійкості;

- затримання атмосферних опадів на місці їх випадіння з повним або частковим припиненням поверхневого стоку;

- створення штучної водорегулююче мережі;

- очищення забрудненого поверхневого стоку;

- підвищення коефіцієнтів використання поживних елементів з грунту і добрив.

Як правило, доцільним є спільне використання цих шляхів запобігання забруднення водних об'єктів поверхневим стоком, однак, залежно від конкретних природних і господарських умов, кожен з них може грати провідну або підлеглу роль.

При захисту водних об'єктів від забруднення стоком з водозбірної території перевагу слід віддавати заходам багатоцільового призначення. Важливими критеріями є також такі показники, як швидкість здійснення заходів, мінімальні капіталовкладення та ін

Заходи щодо зниження неорганізованого надходження забруднюючих речовин у водні об'єкти поділяються на організаційно-господарські, агротехнічні та агрохімічні, лісомеліоративні, гідротехнічні та біологічні.

Організаційно-господарські заходи

Під організаційно-господарськими заходами на водозборах мається на увазі планування здійснення господарської діяльності з урахуванням можливого забруднення водотоків і водойм.Приміром, найважливішими умовами зменшення виносу забруднюючих речовин з сільськогосподарських водозборів є: підвищення загального рівня сільськогосподарського виробництва і суворе дотримання науково обгрунтованої технології застосування добрив. При цьому повинні враховуватися оптимальні дози, співвідношення, форми, терміни і способи внесення відповідно до біологічними особливостями рослин, природно-кліматичними умовами зони і рівнем планованого врожаю.

Важливим організаційно-господарським заходом є створення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.

Згідно зі статтею 65 Водного кодексу України, водоохоронними зонами є території, які прилягають до берегової лінії морів, річок, струмків, каналів, озер, водосховищ.На них встановлюється спеціальний режим здійснення господарської та іншої діяльності з метою запобігання забруднення, засмічення, замулення зазначених водних об'єктів і виснаження їх вод,а також збереження середовища перебування водних біологічних ресурсів та інших об'єктів тваринного і рослинного світу.

У межах водоохоронних зон встановлюються прибережні захисні смуги, на територіях яких вводяться додаткові обмеження господарської та іншої діяльності.

Ширина водоохоронної зони морів, річок, струмків, каналів, озер, водосховищ і ширина їх прибережної захисної смуги за межами територій міст та інших поселень встановлюються від відповідної берегової лінії.

Ширина водоохоронної зони річок або струмків встановлюється від їх витоку для річок або струмків довжиною:

- до десяти кілометрів - у розмірі п'ятдесяти метрів;

- від десяти до п'ятдесяти кілометрів - у розмірі ста метрів;

- від п'ятдесяти кілометрів і більше - у розмірі двохсот метрів.

Для річки, струмка довжиною менше десяти кілометрів від витоку до гирла водоохоронна зона збігається з прибережною захисною смугою. Радіус водоохоронної зони для витоків річки, струмка встановлюється в розмірі п'ятдесяти метрів.

Ширина водоохоронної зони озера, водосховища, за винятком озера, розташованого всередині болота, або озера, водосховища з акваторією менше 0,5 квадратного кілометра, встановлюється в розмірі п'ятдесяти метрів.

Ширина прибережної захисної смуги встановлюється в залежності від ухилу берега водного об'єкта і складає тридцять метрів для зворотного або нульового ухилу, сорок метрів для ухилу до трьох градусів і п'ятдесят метрів для ухилу три і більше градусів.

Для розташованих в межах боліт проточних і стічних озер та відповідних видатків ширина прибережної захисної смуги встановлюється в розмірі п'ятдесяти метрів.

Ширина прибережної захисної смуги озера, водосховища, що мають особливо цінне рибогосподарське значення (місця нересту, нагулу, зимівлі риб і інших водних біологічних ресурсів), встановлюється в розмірі двохсот метрів незалежно від ухилу прилеглих земель.

На територіях поселень при наявності зливової каналізації і набережних межі прибережних захисних смуг збігаються з парапетами набережних. Ширина водоохоронної зони на таких територіях встановлюється від парапету набережної. При відсутності набережній ширина водоохоронної зони, прибережної захисної смуги вимірюється від берегової лінії.

У межах водоохоронних зон забороняються:

1) використання стічних вод для удобрення грунтів;

2) розміщення кладовищ, скотомогильників, місць захоронення відходів виробництва та споживання, радіоактивних, хімічних, вибухових, токсичних, отруйних і отруйних речовин;

3) здійснення авіаційних заходів по боротьбі зі шкідниками та хворобами рослин;

4) рух і стоянка транспортних засобів (крім спеціальних транспортних засобів), за винятком їх руху по дорогах і стоянки на дорогах і в спеціально обладнаних місцях, що мають тверде покриття.

У межах прибережних захисних смуг поряд з обмеженнями, зазначеними вище, забороняється:

1) розорювання земель;

2) розміщення відвалів розмивних грунтів;

3) випас сільськогосподарських тварин і організація для них літніх таборів, ванн.