6. Фройд — Юнгу, 2 вересня 1907

Дорогий колего,

Я знаю, що Ви зараз в Амстердамі, саме перед або відразу після ризикованої лекції, яку Ви хочете прочитати для захисту моєї справи, і мене хвилює майже так само, як моя несміливість, те, що я в цей момент збираю гриби в лісі або купаюся в мирному Каринфському ставі, а не борюся сам або принаймні не стою пліч-о-пліч з Вами. Я зумів забезпечити собі спокій, сказавши собі, що так краще для справи, що Ви як інший, як другий відтягнете на себе хоча б частину протидії, яка в іншому випадку очікувала б мене одного, що для мене знову і знову говорити те саме було просто марним повторенням і що Ви краще пристосовані для пропаганди, тоді як я почуваю в моїй особистості, в ідеях і манері виражатися щось таке, що люди знаходять дивним і відразливим, а для Вас відкриті всі серця. Якщо така здорова людина, як Ви, вважає себе приналежною до істеричного типу, то я можу віднести себе до „обсесивного” типу, кожен представник якого виростає у власному, наглухо запечатаному світі.

Я не знаю, чи домоглися Ви успіху, і чи буде Вас супроводжувати удача; але зараз, більше ніж будь-коли, я хотів би бути разом з Вами, із задоволенням відчути те, що нині я вже не один, і, якщо Ви маєте потребу в підбадьоренні, розповісти Вам про довгі роки моєї гордої, але наповненої стражданням самотності, яка почалася відразу після того, як я кинув перший погляд у новий світ — про байдужість і нерозуміння найближчих друзів; про жахаючі миті, коли мені починало здаватися, що я збився зі шляху, і я гадав, як же я можу все-таки зробити своє втрачене життя корисним для моєї родини; про мою поступово зростаючу переконаність, що спиралася лише на інтерпретацію сновидінь, як на скелю в штормовому морі, і про спокійну ясність, що поступово опанувала мною і веліла чекати голосу, що відповість мені з невідомої юрби. Цей голос виявився Вашим; тепер я знаю, що і Блейлер приєднався до мене завдяки Вам. Дякую Вам за це, і нехай ніщо не порушує Вашої впевненості, Ви побачите наш тріумф і візьмете в ньому участь...

З добрими побажаннями (і бажаннями!)

7. Фройд — Юнгу, 9 березня 1909

...Зараз прийшло друге запрошення від Стенлі Хола, президента Університету Кларка ... Я повинен зізнатися, що ця пропозиція захопила мене більше, ніж будь-що інше за останні кілька років, і що більше я ні про що зараз не думаю. Практичні міркування разом з уявою і юнацьким ентузіазмом — ось що породило ту твердість, яку Ви мені приписуєте у своїх компліментах. У 1886 р., коли я почав практику, я думав тільки про двомісячний випробний період у Відні. Якби він закінчився незадовільно, я переїхав би в Америку і жив би там, я вже збирався просити свою наречену з Гамбурга розділити зі мною цю долю. Ви знаєте, що ми обоє не мали нічого, якщо бути більш точним, у мене була велика і збідніла родина, а в неї — невелика спадщина приблизно в 3000 марок від її дядька Якова, що був професором класичної філології в Бонні. Але, на щастя, справи у Відні пішли так добре, що я вирішив залишитися, і тієї ж осені ми одружилися. Тепер, через 23 роки, я їду в Америку, і не для того, щоб заробляти гроші, а за почесним запрошенням! Ми ще зможемо добре поговорити про цю поїздку і її різноманітні наслідки для нашої справи...

8. Юнг — Фройду, 11 березня 1909

...Ви можете бути впевнені не тільки зараз, але і в майбутньому, що нічого подібного тому, що у Вас було з Фліссом, не відбудеться зі мною. Я багато пережив подібних речей, і це навчило мене діяти іншим чином. За винятком митей перевтоми, мої почуття тривалі і надійні. Саме останні півмісяця диявол випробовував мене невротичною невдячністю. Але через це я не зраджу психоаналіз. Навпаки, завдяки йому, я вчуся тому, як варто діяти в майбутньому. Не іронізуйте з приводу мого „теологічного” стилю, я дійсно відчуваю саме так...