21. Фройд — Юнгу, 5 березня 1912

...непорушна основа наших особистих сосунків — наша відданість психоаналізу; але на цій основі спокусливо було б побудувати щось більш високе, хоча і більш тендітне — взаємну близьку дружбу. Чи будемо ми продовжувати будівництво?

Ви говорите про потребу в інтелектуальній незалежності і в підтримку берете Ніцше. Я повністю погоджуюся. Але якби третя сторона прочитала це, вона запитала б мене, коли це я намагався поводитися по відношенню до Вас як інтелектуальний тиран,— і я повинен був би сказати: не знаю. Я не вірю, що так бувало. Адлер, щоправда, формулював подібні скарги, але я переконаний, що за нього говорив його невроз. І все ж, якщо Ви думаєте, що хочете більшої волі від мене, що ж можу я зробити, як не звільнити Вас від своєї наполегливості, розмістити якось інакше моє незайняте лібідо і дочекатися, коли Ви зрозумієте, що готові переносити велику близькість?...

22. Юнг — Фройду, 8 червня 1912

...Той факт, що Ви не захотіли побачити мене під час свого візиту в Крейцлінген потрібно, мабуть, пояснити Вашим невдоволенням тим, як я розвиваю теорію лібідо. Я сподіваюся, що ми зможемо пізніше прийти до розуміння наших протиріч. Схоже, час від часу я повинен йти своїм шляхом. Ви знаєте, які вперті швейцарці...

23. Фройд — Юнгу, 13 червня 1912

...навіть якщо ми не прийдемо до згоди негайно, це не дає підстав вважати, що ці наукові розбіжності зіпсують наші особисті стосунки. Я пам'ятаю, що на самому початку наших взаємин між нами були ще великі розбіжності... Тому я не можу погодитися з Вами, що те, що я не зумів приїхати в Цюріх з Констанци, мотивувалося моїм невдоволенням з приводу Вашої теорії лібідо... Ваше зауваження робить мені боляче, тому що показує, наскільки Ви не впевнені в мені...

24. Юнг — Фройду, 3 грудня 1912

...один наш аналіз, як Ви пам'ятаєте, зупинився тоді, коли Ви помітили що „не можете піддатися аналізові, не втративши свій авторитет”. Ці слова відбилися в моїй пам'яті як символ усього, що повинно було відбутися. Однак, я не беру назад свої слова.

Я зараз пишу Вам так, як писав би другові — це наш стиль. Я сподіваюся на те, що Ви не будете ображені моєю швейцарською прямотою. Про одне прошу Вас, приймайте мої слова як спробу бути чесним і не застосовуйте принизливий віденський критерій боротьби за владу або ще бог знає які інсинуації з батьківського комплексу. Це те, що я за ці дні чув з усіх боків і в результаті прийшов до хворобливого висновку, що більшість психоаналітиків зловживають психоаналізом, щоб підніматися над іншими людьми і перешкоджати їхньому розвиткові шляхом інсинуацій про комплекси (начебто це щось пояснює... Жалюгідна теорія!). Зараз навколо ходять особливо безглузді чутки, що моя теорія лібідо є продуктом моєї анальної еротики... Коли я думаю про те, хто приготував цю „теорію”, я боюся за майбутнє аналізу...

Я не хочу інфантильних виливів лібідозного захоплення з боку психоаналітиків, хочу лише розуміння моїх ідей. Біда в тому, що психоаналітики в силу своїх лінощів так само залежні від психоаналізу, як наші противники від своєї віри в авторитет. Все, що може змусити їх думати, називається комплексом і анулюється. Цю захисну функцію психоаналізу необхідно викрити...