§ 156. Морфологічний склад прислівників

Особливістю морфологічного складу прислівників є співвіднесеність їх з усіма частинами мови. Ця співвідне- сеність вказує на їх походження як класу адвербіальних (при- дієслівних) слів.

Адвербіальна функція, яку первісно виконували іменні словоформи, сприяла формуванню нової синтаксичної семан- тики в них у напрямку створення морфологізованого засо- бу вираження цієї функції, яким став клас прислівників. Процес адвербіалізації відбувався поступово, шляхом пере- осмислення іменних слів на основі зміни синтаксичної ролі в реченні: замість означальної при іменнику — на обста- винну у зв’язках із дієсловом. Водночас цей процес супро- воджувався змінами морфологічних ознак адвербіалізованих словоформ та морфемного складу слів. Утворені шляхом адвербіалізації прислівники в своїй будові відображають застиглі (змертвілі) відмінкові (відмінково-прийменникові) форми іменників, прикметників, числівників, займенників, колишніх дієприкметників, закінчення яких перетворилися на суфікси, а прийменники — на префікси: набік, знадвору, донедавна, здалека, вповні, надвоє, доки, навприсядки, сидячи.

Адвербіалізація є одним із засобів поповнення класу при- слівників і нині (див. словотвір прислівників, § 100).

297

ПРИЙМЕННИК § 157. Загальні відомості про прийменник

Прийменники — це службові слова, за допомо- гою яких виражаються відношення між предметами та відно- шення дії або ознаки до предмета. У сполученні з формою непрямого відмінка іменника (або субстантивованого слова) прийменник виражає залежність іменника від Інших слів у реченні, диференціюючи значення відмінкової форми. Так, наприклад, у реченні А по долині, по роздоллі із степу перекотиполе рудим ягняточком біжить до річечки води напитись (Т. III.) прийменники по, із, до виражають відно- шення дії (біжить) до предметів (долина, роздолля, степ, річечка), вказують на синтаксичні зв’язки між дієсловом (керуючим словом) та іменниковими формами (керованими словами).

Прийменники допомагають виявити значення відповідної форми іменника і синтаксичну роль її у реченні. У наведено- му реченні за допомогою прийменників виражаються різні значення просторових відношень: місця дії, поширення її (біжить по долині, по роздоллі), напрямку руху (біжить із степу, біжить до річечки).

За допомогою прийменників виражаються багатоманітні відношення до предмета — просторові, часові, цільові, умови, допустові і причинові, способу дії (наприклад: поїхати до міста, сидіти до вечора, боротись для щастя, викона- ти при бажанні, продовжити роботу всупереч наказу, скривитися від болю, розсипатися з тріском) та різні об’єктні відношення (узяти за руку, надіти на голову, турбуватися про друга, додати до суми).

Якщо керуючим словом виступає іменник, то за допомо- гою прийменника виражаються переважно атрибутивні відно- шення (наприклад: дівчина з косою, стежка через гору, вікна на балкон, кімната для малят, порошок від каш- лю), рідше — об’єктні відношення (інтерес до науки, по- тяг до знань, дума про тебе).

Якщо в ролі керуючого слова виступає займенник або прикметник, числівник, дієприкметник, то керована за допо- могою прийменника форма, як правило, об’єднується з керу- ючим словом і виступає одним членом речення, наприклад: дехто з нас, хтось із них, троє з них (складені підмети); рожевий від сонця, синій від холоду, виконаний на ве- чорі, зроблений у цеху (поширені означення).

298