- •§ 1. Зміст і завдання курсу
- •§ 2. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 3. Походження і розвиток української мови
- •§ 4. Сучасна українська літературна мова
- •§ 5. Мовна норма та її соціальне значення
- •§ 6. Основні стилі сучасної української літературної мови
- •§ 7. Територіальні діалекти української мови
- •§ 8. Предмет фонетики
- •§ 9. Фонетичне членування мовного потоку
- •§ 10. Склад як частина фразового такту
- •§11. Український складоподіл
- •§ 12. Наголос
- •§ 13. Загальна характеристика та класифікація мовних звуків
- •§ 14. Голосні звуки сучасної
- •§ 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •§ 16. Приголосні звуки
- •§ 17. Артикуляційно-акустична класифікація приголосних звуків
- •§ 18. Палаталізація приголосних звуків
- •§ 19. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •§ 20. Спрощення в групах приголосних
- •§ 21. Подовження приголосних звуків
- •§ 22. Фонетична транскрипція
- •§ 23. Поняття про фонему
- •§ 24. Фонеми і варіанти фонем
- •§ 25. Головні вияви і варіанти голосних фонем
- •§ 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем
- •§ 27. Фонематична транскрипція
- •§ 28. Чергування фонем
- •§ 29. Найдавніші чергування голосних
- •§31.Чергування/о і та і є/ з фонемним нулем
- •§32. Чергування і еі—/о/ після шиплячих приголосних та після /j/
- •§ 33. Звукосполучення
- •§34.Чергування Іі /—/і/та/у /—/ý /—/в /
- •§ 35. Чергування приголосних фонем
- •§ 38. Чергування твердих і м’яких передньоязикових відповідників
- •§39. Чергування приголосних передньоязикових зубних із шиплячими
- •§ 40. Чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних
- •§ 41. Поняття про орфоепію
- •§ 42. Вимова голосних
- •§ 43. Вимова приголосних
- •§ 44. Вимова звукосполучень приголосних
- •§ 45. Уподібнювальна палаталізація
- •§ 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження
- •§ 47. Звуки і букви
- •§ 48. Співвідношення
- •§ 49. Апостроф
- •§ 50. Принципи українського правопису
- •§ 51. Позначення на письмі змінених при словотворенні приголосних звуків
- •§ 52. Позначення на письмі подовжених приголосних звуків
- •§ 53. Вживання ніякого знака
- •§ 54. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 55. Правопис прізвищ українського походження та інших слов’янських
- •§ 56. Правила переносу слів з рядка в рядок
- •§ 57. Предмет лексикології
- •§ 58. Слово як одиниця мови
- •§ 59. Значення слова і поняття
- •§ 60. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •§ 61. Омоніми
- •§ 62. Синоніми
- •§ 63. Антоніми
- •§ 64. Формування української лексики
- •§ 65. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові
- •§ 66. Склад української лексики з стилістичного погляду
- •§ 67. Предает фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •§ 68. Предмет лексикографії. Типи словників
- •§ 69. Поняття морфеми
- •§ 70. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 71. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 72. Словотворчі (дериввтивні) і граматичні афікси
- •§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)
- •§ 74. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 75. Об’єкт і завдання словотвору
- •§ 76. Словотвірна структура слова в українській мові
- •§ 77. Поняття твірної основи
- •§ 78. Словотвірне значення слова
- •§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •§ 80. Морфологічні способи словотвору
- •§ 81. Осново- і словоскладання. Абревіація
- •§ 82. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору
- •§ 83. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 84. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 85. Структура іменникових основ
- •§ 86. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 87. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 88. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників
- •§ 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)
- •§ 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників
- •§ 91. Творення складних іменників
- •§ 92. Творення складноскорочених іменників (абревіатур)
- •§ 93. Способи творення
- •§ 94. Суфіксальний спосіб
- •§ 95. Префіксальний спосіб
- •§ 96. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 97. Творення складних прикметників
- •§ 98. Перехід дієприкметників у прикметники
- •§ 99. Способи творення
- •§101. Предмет граматики. Розділи граматики
- •§ 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія
- •§ 104. Предмет морфології. Основні поняття морфології
- •§ 103. Основні способи вираження
- •§ 105. Частини мови і принципи виділення їх
- •§ 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки
- •§ 107. Семантико-граматичні категорії іменника
- •§ 108. Категорія збірності й одиничності
- •§ 109. Категорія істот і неістот
- •§111. Категорія числа
- •§ 112. Категорія відмінка
- •§ 115. Форми іменників першої відміни
- •§116. Форми іменників другої відміни
- •§117. Форми іменників третьої відміни
- •§ 118. Форми іменників четвертої відміни Парадигми четвертої відміни
- •§119. Відмінювання іменників множинної форми
- •§ 120. Незмінювані іменники
- •§ 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •§ 122. Розряди прикметників за значенням
- •§ 123. Ступені порівняння якісних прикметників
- •§ 125. Тверда і м’яка групи прикметників
- •§ 126. Уваги до відмінкових форм прикметників
- •§ 127. Значення числівника і його граматичні ознаки
- •§ 128. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками
- •§ 129. Кількісні числівники
- •§ 130. Порядкові числівники
- •§ 131. Групи числівників за будовою
- •§ 132. Відмінювання числівників
- •§ 133. Значения займенників.
- •§ 134. Групи займенників за значенням
- •§ 135. Відмінювання займенників
- •§ 136. Перехід займенників в інші частини мови
- •§ 137. Вживання інших частин мови у ролі займенників (прономіналізація)
- •§ 138. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 139. Дві основи дієслова
- •§ 140. Структурні класи дієслів
- •§ 141. Категорія виду
- •§ 142. Творення корелятивної видової пари
- •§ 143. Категорія перехідності/неперехідності
- •§ 144. Категорія дієслівного стану
- •§ 145. Категорія способу
- •§ 146. Категорія часу
- •§ 147. Вживання часових форм
- •§ 148. Категорія особи
- •§ 149. Безособові дієслова
- •§ 150. Дієприкметник
- •§ 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 152. Предикативні форми на -но, -то
- •§ 153. Дієприслівник
- •§ 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •§ 155. Розряди прислівників за значенням
- •§ 156. Морфологічний склад прислівників
- •§ 158. Вживання прийменників
- •§ 159. Групи прийменників за походженням і морфологічним складом
- •§ 160. Загальне поняття про сполучник
- •§ 161. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 162. Морфологічний склад сполучників
- •§ 163. Загальне поняття про частки
- •§ 164. Формотворчі і словотворчі частки
- •§ 165. Модальні (фразові) частки
- •§ 166. Правопис часток
- •§168. Групи вигуків за значенням
- •§ 169. Предмет синтаксису
- •§ 170. Поняття про словосполучення
- •§171. Типи словосполучень
- •§ 172. Способи зв’язку слів у словосполученні
- •§ 173. Поняття про речення
- •§ 174. Ознаки речення
- •§ 175. Зовнішньосинтаксична структура речення. Основні ознаки речення
- •§ 176. Класифікація речень за метою висловлення
- •§ 177. Внутрішньосинтаксична структура речення
- •§ 178. Двоскладні речення
- •§ 179. Головні члени двоскладного речення
- •§ 180. Другорядні члени речення
- •§ 181. Односкладні речення
- •§ 182. Неповні та еліптичні речення
- •§ 183. Нечленовані конструкції (слова-речення)
- •§ 184. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 185. Речення з однорідними членами
- •§ 186. Речення з відокремленими членами
- •§ 187. Речення з відокремленими о з на ченнями
- •§ 188. Відокремлені прикладки
- •§ 189. Відокремлені обставини
- •§ 190. Відокремлені додатки
- •§191. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями
- •§ 192. Звертання
- •§ 193. Поняття про складне речення
- •§ 194. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 195. Основні типи складних речень
- •§ 196. Загальні відомості
- •§ 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 198. Класифікація складносурядних речень
- •§ 199. Загальні поняття про складнопідрядні речення
- •§ 200. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 201. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 202. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними
- •§ 203. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 204. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
- •§ 205. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 206. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 207. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 208. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 209. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 210. Складнопідрядні речення порівняльні
- •§211. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 212. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 213. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •§ 214. Загальні відомості
- •§ 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 216. Складні
- •§ 217. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 218. Загальні відомості
- •§ 219. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 220. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку
- •§ 224. Загальні відомості
- •§ 225. Пряма мова
- •§ 226. Непряма мова
- •§ 227. Невласне пряма мова
- •§ 228. Діалог
- •§ 229. Цитата
- •§ 230. Поняття про складне синтаксичне ціле
- •§ 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого
- •§ 232. Структурні типи складних синтаксичних цілих
- •§ 233. Принципи української пунктуації
- •§ 234. Система розділових знаків
§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)
Основним типом граматичних афіксів в українській мові є флексія (закінчення), що виражає відношення слова до інших слів у словосполученні і реченні. Закінчен- ня завжди виступає в певній системі словозміни змінюва- них частин мови. Типи відмінювання іменників, прикметників, числівників, займенників розрізняються системою закінчень,
150
які виражають граматичні значення відмінка, роду і числа або лише відмінка (в кількісних числівниках). Дієслова ма- ють складну систему дієвідмінювання за особами, родами і числами, основними показниками яких є особово-, родово- числові флексії. Закінчення характеризується високим сту- пенем абстракції. Воно вільно приєднується до всіх слів певного типу відмінювання чи дієвідмінювання, утворюючи певну систему словоформ — іменників, прикметників, чис- лівників, займенників, дієслів.
У системі словозміни змінюваних частин мови показни- ком граматичних значень може виступати також нульо- вий афікс, тобто матеріально не виражений у звуках. На- приклад, у системі словозміни іменників II відміни чоловічо- го роду нульове закінчення виступає в називному відмінку, а в назвах неістот — і в знахідному.
Словоформа знахідного відмінка відрізняється від назив- ного як керована, залежна форма, називний відмінок є так званим прямим відмінком.
Нульове закінчення властиве словоформам іменників родового множини (вікно — вікон, вишня — вишень, чере- да — черід). Нульове закінчення мають короткі прикметни- ки (рад, зелен, ясен), форми минулого часу дієслів чолові- чого роду, які протиставляються словоформам жіночого й середнього роду та множини (записав — записала, записа- ло, записали).
Основа — це частина змінюваного слова, що виражає його лексичне значення. При морфемному поділі слова за- лишається основа після відкидання афіксів з граматичним значенням. Наприклад, у словах місто, визвольний, чоти- ри виділяються основи міст-, визвольн-, чотир- шляхом відкидання закінчень -о, -ий, -и; у дієслівних словоформах пишу, пишемо, пишуть, пиши, пишіть після відкидання флексій залишається основа пиш- (теперішнього часу), а в словоформах писав, писала, писали (основа виділяється шля- хом відкидання формотворчих суфіксів (-в-, -л-) і закін- чень — нульового, -а, -и (основа минулого часу — писа-).
За морфологічним складом основа може бути коре- невою (простою) і афіксальною (складною). Ко- ренева основа дорівнює кореню. На відміну від кореневої основи в афіксальній, крім кореня, наявний один або кілька словотворчих афіксів.
З погляду сучасних семантико-словотвірних зв’язків основа може бути непохідною (немотивованою) і похідною (мотивованою).
151
Непохідна — це основа, в складі якої не виділяють- ся словотворчі афікси і яка не мотивується через зв’язки з словами того самого кореня: наприклад, у словах мир, сон- це, білий, знати — мир-, сонц-, біл-, зна-. Значення не- похідної основи замкнено в ній самій і може бути виявлено лише внаслідок етимологічного аналізу.
Похідна — це основа, в складі якої, крім кореневої морфеми, виділяється один чи кілька словотворчих афіксів і яка мотивується через семантико-словотвірні зв’язки з інши- ми словами того самого кореня. Наприклад, основи слів морозиво, правдивий, роздати мають у своєму складі сло- вотворчий афікс (мороз-и-, правд-и-, роз-да-) і мотиву- ються через споріднені слова (мороз, правда, дати). По- хідна основа завжди мотивована.
За особливостями вияву в споріднених (однокореневих) словах розрізняють вільні і зв’язані основи.
Вільна (незв’язана) — це основа, що має здатність до вільного вияву свого морфемного складу: у по- хідних (афіксальних) споріднених словах і самостійно, в словах з непохідними основами. Наприклад, у словах по- крикувати, перекричати, викрик основа крик може ви- ступати самостійно і в споріднених словах, ускладнена сло- вотворчими афіксами, як і неускладнена (крик).
Зв’язана — це основа, яка не має здатності віль- но виявляти свій морфемний склад; її коренева (коренева і суфіксальна) морфема виявляє себе тільки у складі по- хідних слів. Наприклад: у словах роззути, взути; звикну- ти, звичка, навики кореневі та ускладнені суфіксом мор- феми зу-, вик- (вич-) без поєднання з префіксом не вжи- ваються.
Змінюване слово являє собою складну діалектичну єдність спільної для всіх його словоформ частини (що є носієм лек- сичного значення й тому залишається постійною, незмінною) і змінної частини, вираженої функціональною відмінністю однієї словоформи від іншої. Послідовне розрізнення кожної словоформи з усіх інших можливе за наявності спільної ос- нови і властивого окремій словоформі закінчення (флексії), що є показником одного або кількох граматичних значень. Наприклад, іменникове слово груша при постійній основі груш- за допомогою закінчень виражає різні значення відмінків і числа: груш-а, груш-і, груш-і, груш-у, груш- ею, (на) груш-і (однина), груш-і, груш, груш-ам, груш-і, груш-ами, (на) груш-ах (множина), а прикметник високий за допомогою закінчень виражає граматичні значення
152
відмінка, роду і числа, залежних від роду, відмінка і числа іменника: висок-а груша, висок-ої груші, висок-ій груші, висок-у грушу.
