§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)

Основним типом граматичних афіксів в українській мові є флексія (закінчення), що виражає відношення слова до інших слів у словосполученні і реченні. Закінчен- ня завжди виступає в певній системі словозміни змінюва- них частин мови. Типи відмінювання іменників, прикметників, числівників, займенників розрізняються системою закінчень,

150

які виражають граматичні значення відмінка, роду і числа або лише відмінка (в кількісних числівниках). Дієслова ма- ють складну систему дієвідмінювання за особами, родами і числами, основними показниками яких є особово-, родово- числові флексії. Закінчення характеризується високим сту- пенем абстракції. Воно вільно приєднується до всіх слів певного типу відмінювання чи дієвідмінювання, утворюючи певну систему словоформ — іменників, прикметників, чис- лівників, займенників, дієслів.

У системі словозміни змінюваних частин мови показни- ком граматичних значень може виступати також нульо- вий афікс, тобто матеріально не виражений у звуках. На- приклад, у системі словозміни іменників II відміни чоловічо- го роду нульове закінчення виступає в називному відмінку, а в назвах неістот — і в знахідному.

Словоформа знахідного відмінка відрізняється від назив- ного як керована, залежна форма, називний відмінок є так званим прямим відмінком.

Нульове закінчення властиве словоформам іменників родового множини (вікно — вікон, вишня — вишень, чере- да — черід). Нульове закінчення мають короткі прикметни- ки (рад, зелен, ясен), форми минулого часу дієслів чолові- чого роду, які протиставляються словоформам жіночого й середнього роду та множини (записав — записала, записа- ло, записали).

Основа — це частина змінюваного слова, що виражає його лексичне значення. При морфемному поділі слова за- лишається основа після відкидання афіксів з граматичним значенням. Наприклад, у словах місто, визвольний, чоти- ри виділяються основи міст-, визвольн-, чотир- шляхом відкидання закінчень -о, -ий, -и; у дієслівних словоформах пишу, пишемо, пишуть, пиши, пишіть після відкидання флексій залишається основа пиш- (теперішнього часу), а в словоформах писав, писала, писали (основа виділяється шля- хом відкидання формотворчих суфіксів (-в-, -л-) і закін- чень — нульового, -а, -и (основа минулого часу — писа-).

За морфологічним складом основа може бути коре- невою (простою) і афіксальною (складною). Ко- ренева основа дорівнює кореню. На відміну від кореневої основи в афіксальній, крім кореня, наявний один або кілька словотворчих афіксів.

З погляду сучасних семантико-словотвірних зв’язків основа може бути непохідною (немотивованою) і похідною (мотивованою).

151

Непохідна — це основа, в складі якої не виділяють- ся словотворчі афікси і яка не мотивується через зв’язки з словами того самого кореня: наприклад, у словах мир, сон- це, білий, знати — мир-, сонц-, біл-, зна-. Значення не- похідної основи замкнено в ній самій і може бути виявлено лише внаслідок етимологічного аналізу.

Похідна — це основа, в складі якої, крім кореневої морфеми, виділяється один чи кілька словотворчих афіксів і яка мотивується через семантико-словотвірні зв’язки з інши- ми словами того самого кореня. Наприклад, основи слів морозиво, правдивий, роздати мають у своєму складі сло- вотворчий афікс (мороз-и-, правд-и-, роз-да-) і мотиву- ються через споріднені слова (мороз, правда, дати). По- хідна основа завжди мотивована.

За особливостями вияву в споріднених (однокореневих) словах розрізняють вільні і зв’язані основи.

Вільна (незв’язана) — це основа, що має здатність до вільного вияву свого морфемного складу: у по- хідних (афіксальних) споріднених словах і самостійно, в словах з непохідними основами. Наприклад, у словах по- крикувати, перекричати, викрик основа крик може ви- ступати самостійно і в споріднених словах, ускладнена сло- вотворчими афіксами, як і неускладнена (крик).

Зв’язана — це основа, яка не має здатності віль- но виявляти свій морфемний склад; її коренева (коренева і суфіксальна) морфема виявляє себе тільки у складі по- хідних слів. Наприклад: у словах роззути, взути; звикну- ти, звичка, навики кореневі та ускладнені суфіксом мор- феми зу-, вик- (вич-) без поєднання з префіксом не вжи- ваються.

Змінюване слово являє собою складну діалектичну єдність спільної для всіх його словоформ частини (що є носієм лек- сичного значення й тому залишається постійною, незмінною) і змінної частини, вираженої функціональною відмінністю однієї словоформи від іншої. Послідовне розрізнення кожної словоформи з усіх інших можливе за наявності спільної ос- нови і властивого окремій словоформі закінчення (флексії), що є показником одного або кількох граматичних значень. Наприклад, іменникове слово груша при постійній основі груш- за допомогою закінчень виражає різні значення відмінків і числа: груш-а, груш-і, груш-і, груш-у, груш- ею, (на) груш-і (однина), груш-і, груш, груш-ам, груш-і, груш-ами, (на) груш-ах (множина), а прикметник високий за допомогою закінчень виражає граматичні значення

152

відмінка, роду і числа, залежних від роду, відмінка і числа іменника: висок-а груша, висок-ої груші, висок-ій груші, висок-у грушу.